Виїзди з Черкас з   26.06.2021   щоп'ятниці о 22:00

 База відпочинку "Корал" розташована першій береговій лінії Азовського моря, улюбленому місці відпочинку батьків з дітьми. Територія доглянута і озеленена тінистими алеями і клумбами з квітами. У пішої доступності від бази відпочинку (20-30 хвилин) знаходиться солоне озеро з лікувальними грязями, а також гарячий джерело термальної води, призначений для лікування хвороб опорно-рухового апарату, шкірних захворювань, запальних жіночих хвороб і т.д.

                вартість від    3850 грн

     Виїзд із Черкас   щовівторка та щоп'ятниці  о  23:30

Пансіонат «ЛАЗУРНИЙ БЕРЕГ» пропонує відпочинок в капітальних 2-, 3- і 4-поверхових корпусах, що знаходяться від пляжу на відстані хвилини ходьби (60 метрів)

      ВАРТІСТЬ ВІД  3000 грн

    Виїзд  18.06.21 и далі щовівторка та щоп'ятниці  о  23:00

Готель "Sion"працює з 2017р. розташований в 150 метрах  від моря, поруч є кафе, де можна смачно поїсти, цілодобові магазини, ринок, аптека, нова автостанція. Вас чекають комфортні номери з новими меблями, ліжка з ортопедичними матрацами, нова постільна білизна, махрові рушники, LED-телевізор із супутниковим TV, кондиціонером, холодильником. Туалет і душ з гарячою і холодною водою цілодобово. Один раз в три дні проводиться санітарне прибирання номерів. На території розташований дитячий майданчик, альтанка, на всій території діє зона Wi-Fi, у вас є можливість безкоштовно скористатися мангалом і шампурами.

          вартість від  2800 грн 

 

 Виїзд з Черкас   щовівторка та щоп'ятниці  о  23:30
Пансіонат " Новий дворик " запрошує бажаючих відпочити на березі Чорного моря. Пансіонат розташований в самому тихому і затишному куточку Залізного порту, в 50 м від моря, триповерховий будинок з виглядом на море.

      ВАРТІСТЬ ВІД  1800 грн( Можливий продаж путівки на 11 діб )

 Виїзд з Черкас  щовівторка та щоп'ятниці  о  23:00
Пансіонат " САЙГОН " запрошує весело і цікаво провести відпочинок в 300-х метрах від  моря . Пансіонат" Сайгон" знаходиться в тихому , спокійному місці і гостинно розкриває свої двері, як для сімейного відпочинку, так і для індивідуального відпочинку на березі Чорного моря на найкращих широких та роскішних пляжах селища Залізний Порт.
У 2-3-х місних комфортабельних номерах (1-4 поверхи). В кожному номері є телевізор, холодильник, кондиціонер, санвузол і душова. Холодна і гаряча вода цілодобово. Є Wi-fi. На закритій території власне кафе,де можна замовити харчування .

      ВАРТІСТЬ ВІД  2900 грн

     Виїзд з Черкас   щовівторка та щоп'ятниці о  23:00

Ласкаво просимо в новий готельний комплекс затишного відпочинку " FANTASIA" , розташований в центрі Залізного Порту в першій лінії від моря. Розміщення відпочиваючих в 2-3-4  місних номерах зі всіма зручностями.
На території готелю є  басейн ;-шезлонгі і парасольки біля басейну ; дитячий містечко з пісочницею та гойдалками; Wi-Fi ;беседкі з мангалами  .

      ВАРТІСТЬ ВІД  4600 грн 

         Виїзд з Черкас 2021 щопятниці  о  22 :00

Пансіонат "Робінзон" запрошує весело і цікаво провести відпочинок в 50-і метрах від Чорного моря. До ваших послуг 2-х, 3-х і 4-х місні номери з усіма зручностями. Є кухня загального користування, обладнана всім необхідним для самостійного приготування їжі. На території діє зона WI-FI.

      ВАРТІСТЬ ВІД  2770 грн

Виїзди з Черкас з 02.07.2021 щовівторка та щоп'ятниці

Пансіонат « Садиба » - це  одноповерхова будівля  з комфортними номерами, озеленена територія . На території є встановлені альтанки з барбекю .                  

вартість від 1800 грн

 

Країна, історія державності якої сягає кількох тисячоліть, її народ зробив вагомий внесок у матеріальну та духовну культуру людства

  Площа - 9,6 млн. км².

 Населення - 1,2 млрд. чоловік.

 Столиця - Пекін.

Китай - країна, історія державності якої сягає кількох тисячоліть, її народ зробив вагомий внесок у матеріальну та духовну культуру людства. Китай з його великою територією, величезними трудовими і багатими природно-сировинними ресурсами, потенційно містким внутрішнім ринком має об'єктивні передумови для створення цілісного, різнобічно розвинутого господарства, здатного забезпечувати потреби країни у всіх необхідних товарах.

Нині за розмірами ВВП та економічним потенціалом Китай входить у першу десятку провідних країн світу. Зростання ролі в світовому господарстві Азіатсько-Тихоокеанського регіону ще більше посилює економічні можливості Китаю.

З дня проголошення в 1949 р. Китайської Народної Республіки країна пройшла складний шлях соціального і економічного розвитку, що привів до утворення сучасної моделі централізовано керованої економіки Китаю, в якій поєднуються елементи соціалістичного господарювання з елементами ринкового господарства. Провідною політичною силою в Китаї ось уже майже півстоліття є Комуністична партія Китаю.

Китай - республіка. Вищий орган влади - Всекитайські збори народних представників.

В адміністративному відношенні КНР поділяється на 23 провінції, 5 автономних районів (Внутрішня Монголія, Сіньцзян-Уйгурський, Тибетський, Гуансі-Чжуанський, Нінся-Хуейський) та три міста центрального підпорядкування - Пекін, Тяньцзінь та Шанхай.

Природно-ресурсний потенціал. Китай - третя за площею країна світу - має значний земельний фонд, великі запаси корисних копалин, потужні гідроресурси, а також широкі можливості щодо освоєння ресурсів океану.

Природа Китаю багата і різноманітна. На півночі суворі гірські хребти, покриті лісами або степами помірного поясу, прилягають до холодних просторів Сибіру, а на півдні - гори з вічнозеленими тропічними лісами. На рівнинах Східного Китаю, що знаходиться під впливом теплих мусонів Тихого океану, розкинулись родючі поля, на заході - безводні простори найбільших азіатських пустель і гори, вкриті вічними снігами.

Площа сільськогосподарських угідь у КНР становить близько 350 млн. гектарів, або трохи більш як 1/3 території країни. Ще 1/6 території зайнято лісами. Орні землі становлять близько 100 млн. гектарів, або 11% земельного фонду. Але якщо врахувати, що в окремих районах можна збирати 2-3 врожаї на рік, посівна площа Китаю набагато більша, ніж площа ріллі, вона оцінюється в 150-170 млн. гектарів.

Основна частина орних земель припадає на східні райони країни, на заході знаходиться тільки 12% таких земель.

Китай надзвичайно багатий сировинними паливними і мінеральними ресурсами.

Великі запаси залізної руди і руд легуючих металів для чорної металургії є в більшості провінцій, зокрема - в Північному Китаї, Сіньцзяні та на півдні. Особливо багато родовищ руд поліметалів, олова, сурми, вольфраму, ртуті в провінціях Південного та Південно-Західного Китаю. Тут є також великі поклади фосфоритів, плавикового шпату, азбесту, різноманітних будівельних матеріалів.

 

Промислові запаси вугілля становлять майже 1/3 світових. На провінції Північного Китаю припадає половина запасів вугілля в країні, ще 1/5 запасів зосереджена в провінціях північного заходу. 1/3 території Китаю перспективна на нафту й газ. Найкраще розвідані нафтоносні площі знаходяться на півночі Великої Китайської рівнини (1/3), на північному сході (1/4) та на північному заході. Перспективний на нафту шельф китайських морів.

У країні є значні запаси ядерної сировини: в провінціях Гуандун, Сіньцзян, Цінхай та у Внутрішній Монголії. Можливості енергетики істотно доповнюються великим гідропотенціалом. Річний стік річок Китаю --2,7 тис. км³, що становить майже 9% стоку всіх річок земної кулі.

Населення. Кожний п'ятий житель Землі - китаєць. Для природного руху населення Китаю за останні десятиліття характерні зниження коефіцієнтів народжуваності і смертності. Природний приріст населення знизився до 1,2% на рік. Тепер щороку населення Китаю збільшується на 12-14 млн. чоловік. Кількість економічно активного населення становить понад 500 млн. чоловік.

Економіка Китаю функціонує в умовах надлишку робочої сили та прихованого аграрного перенаселення. Відбувається стихійна урбанізація, кількість міст з населенням понад 1 млн. чоловік становить вже більш як чотири десятки.

Розміщене населення Китаю нерівномірно. У Східному Китаї на 1/5 території проживає 2/3 населення країни. Половина його зосереджена в приморських районах, західні та північно-західні райони країни з несприятливими природними умовами заселені все ще досить слабо. На Північному Заході і в Тибеті на 1 км² припадає тільки 1-4 чоловіки.

Протягом останніх десятиліть у результаті активізації економічного життя країни посилилися міграційні потоки робочої сили. Вони спрямовані з густозаселених районів Великої Китайської рівнини в провінції Північного, Північно-Східного, Північно-Західного і Південно-Східного Китаю. Зростає також сезонна і маятникова міграції в зонах міст-мільйонерів.

Найбільшими містами Китаю є Шанхай (понад 12 млн. чоловік), Пекін (понад 9), Тяньцзінь (8), Чунцін (7), Гуанчжоу, Фучжоу, Чанчунь, Шеньян (всі по 5-6 млн. чоловік), а також Далянь, Ухань, Ціндао та ін.

 

Господарство. У розвитку економіки КНР можна виділити кілька періодів: відбудови і першої п'ятирічки, "великого стрибка", "культурної революції" і сучасних реформ.

У роки відбудови і першої п'ятирічки (1949-1957 рр.) була проведена земельна реформа, що ліквідувала пережитки системи феодалізму на селі. Розпочалася індустріалізація країни. Внаслідок авантюристичної політики керівництва Китаю з 1958 року почалися роки "великого стрибка".

Були поставлені нереальні завдання: за З-5 років ліквідувати економічне й технічне відставання від економічно розвинутих країн. Було надмірно форсовано розвиток промисловості, а формою "вдосконалення" сільського господарства стало створення "народних комун". Почався економічний хаос, на подолання якого пішли роки. "Народні комуни" розукрупнили, селянам повернули частину усуспільненої власності і присадибні ділянки. Становище в економіці дещо нормалізувалось.

З 1966 року в Китаї почався період "культурної революції" - політичної кампанії, яку розгорнули ліворадикальні політичні сили. Внаслідок масових репресій було паралізовано діяльність господарських органів, знову дезорганізоване господарство країни.

Завдяки проведенню системи заходів і цю кризу вдалося ліквідувати. В 70-ті роки економічний розвиток певною мірою стабілізувався. Керівництво Китаю відмовилося від пріоритетів ідеологічних доктрин.

У 1978 році було проголошено курс на економічну реформу ("гайге"). Реформу розпочали з сільського господарства. Селяни одержали землю в довгострокову оренду, була впроваджена система сімейного підряду. Як результат - різко зросло виробництво сільськогосподарської продукції. Розпочалися реформи і в промисловості. Розширилась самостійність підприємств.

Водночас у зовнішньоекономічній діяльності Китай перейшов до політики "відкритих дверей", тобто до політики співробітництва з усіма державами, використання іноземного капіталу, побудови вільних економічних зон.

У результаті змін, що відбулися у системі власності, в сучасному Китаї утворилось п'ять її форм:

• державна,
• колективна,
• особиста,
• приватна,
• державно-капіталістична.

Різко зросла кількість приватних підприємств, в тому числі з участю іноземного капіталу.

 

Оцінка сучасного рівня економічного розвитку Китайської Народної Республіки є досить неоднозначною. З одного боку, КНР - велика держава, що за абсолютними показниками поступається небагатьом країнам світу. Країна має великі можливості в енергетиці (третє місце в світі за видобутком палива, в тому числі перше - за видобутком вугілля), посідає друге-третє місце за виробництвом сталі, перше - за виробництвом зерна і тканин. У КНР розвинуті космічна і атомна промисловість, нафтохімія і електроніка. З другого боку, виробництво промислової і сільськогосподарської продукції на душу населення порівняно невелике.

За роки будівництва соціалізму у КНР докорінно змінилася галузева структура господарства. На початку 50-х років у структурі ВВП частка сільського господарства становила 1/2, промисловості - близько 1/4. На початок 90-х років співвідношення оцінюється так: промисловість - 1/2, сільське господарство близько 1/3.

Отже, структура ВВП Китаю наблизилась до індустріально-аграрних структур економічно розвинутих країн. Але за рівнем продуктивності праці сільське господарство має показники значно нижчі порівняно з промисловістю. Крім того, для економічної системи характерні недосконала інфраструктура і порівняно низький технологічний рівень цивільних галузей промисловості.

Промисловість. У КНР створено потужну багатогалузеву промисловість. Поряд з традиційними (текстильна, вугільна, металургійна) виникли і такі нові галузі промисловості, як нафтодобувна і нафтопереробна, хімічна, авіаційна, космічна, електронна.

Структура енергобалансу зберігає "вугільний" характер. Кам'яне вугілля забезпечує 3/4 потреб в енергії, нафта - близько 1/5. Видобуток вугілля становить 1,2 млрд. тонн, родовища розробляються в усіх провінціях країни, але найбільше -в Північному Китаї.

Нафти добувають понад 170 млн. тонн. Основні райони видобутку - Північний Схід і шельф. Потужності електроенергетики не забезпечують потреб господарства країни, хоча за виробництвом електроенергії - 840 млрд. кВт/год. - КНР посідає четверте місце в світі.

Чорна металургія країни спирається на власні запаси залізної руди, легуючих металів і вугілля. В 1994 році виплавлено 91 млн. тонн сталі і 96 млн. тонн чавуну. Виробництво металу представлене трьома групами підприємств: основу галузі становлять великі комбінати в Аньшані, Ухані, Мааньшані та Баошані, кожний потужністю понад 10 млн. тонн; в другу групу входять півтора десятка заводів середньої потужності, третя група - це численні невеликі металургійні і металообробні заводи провінцій.

Машинобудування - найважливіша галузь китайської індустрії. Провідне місце тут посідають підприємства, що випускають продукцію воєнного призначення. Налагоджено також виробництво машин і устаткування для різних галузей промисловості, виробництво металорізальних верстатів, автомобілів, тракторів і сільськогосподарських машин.

Розвинуте загальне машинобудування й електронна промисловість. Характерною рисою територіальної структури галузі є співіснування великих машинобудівних центрів, у яких розміщені великі машинобудівні заводи, і численних дрібних підприємств, що діють у кожній провінції. Найбільші машинобудівні центри Китаю - Шанхай, Пекін, Тяньцзінь, Шеньян, а також Харбін, Далянь, Чанчунь, Гуанчжоу, Ухань, Нанкін, Сіань, Чунцін.

У хімічній промисловості особливо вирізняються виробництва воєнної хімії і мінеральних добрив. За виробництвом добрив (понад 20 млн тонн у перерахунку на вміст корисного компонента) КНР поступається тільки США.

Текстильна промисловість Китаю за обсягом готової продукції посідає перше місце в світі. Вона дає близько 1/4 світового виробництва бавовняних тканин і 1/10 - тканин із хімічних волокон. Китай є також важливим виробником натуральних шовкових тканин.

Основні підприємства текстильної промисловості зосереджені в Східному і Північному Китаї. Найбільший центр текстильної промисловості - Шанхай, шовкових тканин - Ханчжоу. Значними центрами текстильної промисловості є також Пекін, Тяньцзінь, Ціндао, Нанкін, Усі, Сіань, Чунцін, Гуанчжоу.

Сільське господарство. Китай - велика сільськогосподарська країна. Тут збирають понад 1/3 світового врожаю рису та просяних культур, зосереджено 1/10 світового поголів'я великої рогатої худоби і 2/5 свиней. Китай - один з найбільших у світі виробників кукурудзи, бавовни, сої, чаю, тютюну, м'яса птиці, коконів шовкопряда.

Для галузевої структури сільського господарства характерне значне переважання рослинництва (в основному продовольчих культур), частка якого становить понад 70% вартості валової продукції галузі. В самому ж рослинництві спеціалізація того чи іншого району визначається співвідношенням трьох груп культур: зернових, технічних і овочевих.

Зернове господарство дає основну частку продовольства країни. Традиційною культурою є рис, який займає до 1/4 посівних площ. Щороку в Китаї збирають близько 180 млн. тонн цієї цінної культури. На півдні та в районі Сичуань рис - основна зернова культура, в басейні р. Янцзи, крім рису, вирощують пшеницю та ячмінь, на півночі рис поступається пшениці, гаоляну (просяна культура) й кукурудзі. В південних районах збирають по два, навіть по три врожаї рису на рік.

Технічними культурами засіяно близько 1/6 посівної площі. З-поміж волокнистих культур основними є бавовник (1/4 світового виробництва) і джут. Важлива цукроносна культура - цукрова тростина. Головними олійними культурами є соя (близько 20 млн тонн на рік) й арахіс. Китай посідає друге місце в світі (після Індії) за виробництвом чаю (580 тис. тонн на рік).

Овочівництво і бульбові культури (особливо батат і картопля) дають істотну частку продовольства. Вирощують більш як сто видів різних овочів, зокрема численні сорти капусти, редьки й ріпи, моркви, цибулі.

Тваринництво має різні напрями розвитку в східних і західних районах країни. У східних районах частка тваринництва незначна в структурі виробництва, важливе значення мають свинарство і птахівництво. Західна і почасти північно-східна частини країни - зона екстенсивного тваринництва, яке використовує великі пасовища. Тут розводять овець, кіз, коней, верблюдів, а у високогірних районах яків.

У територіальній структурі сільського господарства Китаю виділяються чотири зони.

Зона богарного землеробства і тваринництва північної частини Східного Китаю (північ Великої Китайської рівнини, Північно-Східний Китай та Внутрішня Монголія). Тут зосереджена половина орних земель і 1/3 посівних площ. Зона дає третину зернових і стільки ж тваринницької продукції.

Зона рисосіяння, субтропічних і тропічних культур південної частини Східного Китаю (Східний, Центральний і Південний Китай, улоговини і плато Південно-Західного Китаю). Це - один з найстаріших районів світового землеробства, де зосереджено 40% орних земель Китаю, він дає 3/5 зерна країни і половину продукції тваринництва.

Зона пасовищного скотарства й оазисного землеробства в Північно-Західному Китаї.

Високогірна зона Цінхаю і Тибету.

Транспорт. У Китаї, враховуючи кількість населення та розміри території, транспорт ще не задовольняє потреб господарства. Половину обсягу всієї його роботи виконують залізниці, важливе значення в перевезенні вантажів має водний, особливо морський транспорт, а в перевезеннях пасажирів - автомобільний. Повітряний транспорт ще недостатньо розвинутий.

Найгустіша мережа залізниць, автошляхів, водних комунікацій склалася на Великій Китайській рівнині, де зосереджена більшість населення і господарських об'єктів, та на північному сході. Вона забезпечує вихід до портів на узбережжі, через які здійснюється більша частина зовнішньоторгових перевезень. Найважливіші з них - Шанхай - на сході, Далянь, Ціньхуандао, Тяньцзінь та Щндао - на півночі, Гуанчжоу та Сянганна - на півдні.

Внутрішня частина держави забезпечена шляхами набагато гірше, і континентальні зовнішні комунікації тут також обмежені - це залізниці на Монголію і на Казахстан, а також стратегічне Каракорумське шосе на півострів Індостан через найвищі у світі перевали.

Зовнішньоекономічні зв'язки. КНР з початку 80-х років активно розвиває політику "відкритих дверей", яка передбачає активне залучення іноземного капіталу, науково-технічне співробітництво, створення "особливих економічних зон", в яких заохочується діяльність зарубіжних та спільних підприємств.

Частка КНР у міжнародній торгівлі залишається порівняно скромною. Переважає вивіз продукції гірничодобувної, легкої промисловості і сільського господарства в обмін на продукцію важкої промисловості.

Китай вивозить вугілля, нафту, кольорові метали, рис, бавовну, чай, тканини, одяг тощо. Китайські товари легкої промисловості користуються попитом на світовому ринку.

В імпорті переважає довіз прокату, мінеральних добрив та машин. 3/5 зовнішньоторгового обороту КНР припадає на Японію, США та Східну Азію.

Внутрішні відмінності. В Китаї склалися такі історико-географічні райони: Північний Схід (Манчжурія), Північ (східна частина країни на північ від Хуанхе), Схід (промислові приморські райони Великої Китайської рівнини), Центр і Південь, Північний Захід та Південний Захід, їх умовно можна розглядати як економічні райони.

Північний Схід - один з провідних індустріальних районів Китаю. Його господарський профіль визначають паливно-енергетичний, металургійний та лісопромисловий комплекси. Тут розвинуте також багатогалузеве сільське господарство (пшениця, рис, гаолян, соя). Найважливіші міста в центральній частині району - Шеньян, Аньшань, Фушунь, на півночі - Харбін, на узбережжі - Далянь.

Північ - третій, після Східного та Північно-Східного Китаю, за значенням промисловий район країни. Провідне місце тут посідають трудомісткі і наукоємні галузі - електроніка, електромашинобудування, приладобудування, виробництво синтетичних матеріалів тощо. В цьому районі знаходяться столичні округи Пекіна і Тяньцзіня, які є зосередженням не тільки адміністративної, фінансово-економічної діяльності, а й осередком науки і культури. Степові райони Внутрішньої Монголії, що належать до цього району, залишаються все ще недостатньо освоєними.

Східний Китай - найважливіший у господарському відношенні район країни, на який припадає 30% населення, 35% промислової і ЗО% сільськогосподарської продукції. Тут добре розвинуті текстильна, суднобудівна, електронна, верстатобудівна, металургійна, хімічна промисловість. Всебічно розвинуте сільське господарство - постачальник рису, пшениці, сої, бавовни, чаю, різноманітних овочів, свинини і птиці. В районі зосереджений значний культурний і науковий потенціал. Найбільші міста - Шанхай (найбільше місто Китаю), Нанкін (стара столиця країни), Ханчжоу, Ціндао, Фучжоу.

Центр і Південь - аграрно-індустріальні райони. Центральний Китай має пересічний рівень економічного розвитку. Основне промислове ядро його -Ухань. Спеціалізація сільського господарства така ж, як і в Східному Китаї. Південний Китай багатий на сировинні ресурси. Найбільший його промисловий і торгово-економічний центр - Гуанчжоу. Поряд з Гуанчжоу знаходяться важливі для Китаю вільні економічні зони. На узбережжі розташований Сянган - один із найпотужніших промислових вузлів сходу Азії.

Північно-Західний район має несприятливі природні умови, але багатий на природні ресурси. Це відкриває значні можливості для його розвитку в перспективі. Головні міста - Сіань, Ланьчжоу, Урумчі.

Південний Захід. Основний осередок господарської діяльності району - Сичуанська улоговина. Тут розвинуте багатогалузеве сільське господарство і різноманітна промисловість. Головні міста - Чунцін, Ченду. До Південного Заходу належить також високогірний район Тибету, що має суворі природні умови. Тут знаходиться Лхаса - важливий релігійний центр ламаїзму, що є одним з напрямів буддизму.

 

 

 

Більшість з нас щось чули хіба про один з тисяч і тисяч островів Індонезії - райський острів Балі, решта ж залишаються загадкою і "білою плямою". Але Індонезія - це не лише пляжі та серфінг - це і старовинні пам'ятки острова Ява, і жахливі "дракони" на острові Комодо, кумедні та небезпечні орангутанги на Суматрі і безліч інших місць, людей та способів активного відпочинку.

Майже на кожному острові є свій власний вулкан, на який можна видертися, варто лише бути уважними і не робити це в момент його виверження. Ну а займатися дайвінгом, сноркелінгом та серфінгом можна практично на будь-якому березі кожного з безлічі островів.

Завдяки змішанню багатьох народностей, жителі Індонезії мають особливий розріз очей та кавовий колір шкіри. Попри різноманіття і поширення релігійних культів, іслам тут є панівною релігією, більше того, Індонезія - одна з найчисельніших у світі мусульманських країн.

r

Коли найкраще їхати

Індонезія знаходиться на екваторі, тому звичні нам пори року на неї не поширюються. Коли в Україні зима, тут - сезон дощів, пік якого припадає на грудень-березень. Але і дощі чергуються з сонячними днями, тож отримати добрячу порцію тропічного сонця можна у будь-який час. Саме тому не варто забувати про сонцезахисний крем з високим ступенем захисту.

Особливості отримання візи

Громадянам України для відвідин Індонезії необхідна віза. Для того, щоб отримати візу в Консульстві ( Київ, вул. Нагірна, 27-Б, тел.: (+38 044) 206-54-46, 206-54-47, 206-54-48, факс: (+38 044) 206-54-40), знадобиться всього 4-5 робочих днів.  

Документи, необхідні для відкриття візи: 

- закордонний паспорт – оригінал (термін дії якого має бути не менше 6 міс. з дня виїзду з країни);

- фотографія  3х4 – 2 шт;

- анкетні дані;

 - страховка;

- довідка з місця роботи, де вказано посаду та розмір окладу;

- підтвердження бронювання авіаквитків;

- підтвердження бронювання готелю в Індонезії .

Митні правила

При в'їзді до країни необхідно заповнити митну декларацію та імміграційну картку. Її необхідно зберегти протягом всього перебування в Індонезії, і пред'явити при виїзді.
Також, при виїзді з вас візьмуть аеропортний збір у розмірі 100 000 рупій (приблизно 10 доларів США). Але важливо пам'ятати, що цей збір приймається лише в місцевій валюті, тому слід потурбуватися про наявність необхідної суми.

Що дозволяється ввозити без сплати мита:  сигарети – 200 штук,  спиртні напої – 1 л.,  продукти харчування (обмежень немає).

Що заборонено ввозити:  наркотики, зброю, друковані видання китайською мовою, китайські ліки, порнопродукцію.

Що заборонено вивозити: рідкісні види тварин і птахів, занесені до Червоної Книги, а також їх опудала.

Ввезення та вивіз іноземної валюти не обмежено, ввезення та вивіз національної валюти – не більше 50 000 рупій (декларування обов'язкове).

Національна кухня

Індонезійська кухня містить багато м'яса, жиру та прянощів. Вегетаріанцям тут буде складно. Крім того, місцеві кухарі вражають дивними поєднанням інгредієнтів. Дешеві їдальні тут називаються warung, страви в "варунгах" коштують від одного долара, свіжовичавлені соки - десь так само.

Варто скуштувати: смажений рис  - з соєвим соусом, часником, цибулею та іншими овочами та куркою або креветками; курячий суп, який готують з рисовою лапшою, соєвими паростками, шинкованою капустою, вареним яйцем та спеціями; сате - курячі або свинячі шашлики, які продають вуличні торгівці; гадо-гадо - це їдять на сніданок - набір з різноманітних продуктів на одній тарілці - рису, капусти, незрілої дині, кукурудзи, салату, пророщеної сої, огірків, смаженого тофу, вареної картоплі та яєць, чіпсів та арахісового соусу.

 

На десерт - pisang goreng (смажені банани) і bubur injin (пудинг з чорного рису з кокосовими вершками).

В Індонезії можна спробувати найдорожчу у світі каву - копі лювак. Її зернята добувають екскрементів маленької тварини, схожого чи то на мангуста, чи то на кішку - лювака або ціветті. Лювак відбирає найсмачніші і стиглі кавові ягоди і їсть м'якоть навколо зерен, котрі потім виходять з екскрементами і вручну збираються людьми. Комусь вчувається в такій каві карамель і ваніль, комусь - вершкові і горіхові нотки. У будь-якому разі, смак у неї густий і багатий.

Традиції

Індонезійці дуже терпимі до іноземців. Так, наприклад, під час мусульманського посту туристам дозволяється його не дотримуватися. Але в той же час індонезійці дуже трепетно ​​ставляться до своїх релігійних обрядів та традицій, тож краще проявляти до них повагу.

Спокійний ритм життя зробив місцевих жителів дуже повільними. Робочий день починається дуже рано - о 7 годині ранку і відповідно рано закінчується - близько 3 години дня; весь інше час індонезійці проводять у спокої.

Місцеві жителі звертаються до іноземних гостей: "Hello, Mister". Більшість із них ще зі школи знає, що таким є чемний спосіб звернення до іноземців.

 

Індонезійці мають звичку торкатися до співбесідника під час розмови. Вони дуже емоційні в спілкуванні, можуть взяти туриста за руку. Це вважається проявом особливої ​​ввічливості. Подібна поведінка між людьми однієї статі цілком відповідає тутешнім моральним нормам.

 Багато індонезійців люблять фотографуватися, особливо якщо ви збираєтеся фотографувати їх дітей. Незважаючи на це, все ж треба питати дозволу перед фотографуванням. Неввічливо фотографувати людей, які моляться.

Найяскравіші свята та події

Китайський Новий рік

Кінець січня - початок лютого

Етнічні китайці по всій країні в цей день відзначають веселий і галасливий свято. На вулицях вибухають петарди, вертушки і хлопавки - вважається, що їх звуки відлякують злих духів; проходять процесії, городяни урочисто проносять вулицями величезного саморобного дракона. А закінчується свято дуже барвисто - у всіх будинках і храмах запалюють сотні яскравих свічок і ліхтариків червоного кольору.

Балійський Новий рік

Березень

Вважається, що цього дня з-під землі вилазять злі духи, тому острів завмирає: не можна виходити з дому і навіть вмикати світло - щоб духи не побачили. На туристів це правило, до речі, теж поширюється. Більше того, на Балі в цей день, навіть, закривається аеропорт. За день до свята по містах острова носять величезні опудала страшних духів - "ого-ого", які аборигени місяць майструють у своїх селах. Потім опудала спалюють на міських площах на радість публіці.

Галунган

Пізні весна та осінь

Найкрасивіше свято на Балі святкується 10 днів. У цей час на острів спускаються добрі духи і духи предків. Вулиці прикрашені бамбуковими жердинами - пенджорамі - до яких прив'язані пальмове листя і рисові колоски, що символізують процвітання. Кожне сімейство прагне змайструвати найбагатший пенджор. Вулицями ходять галасливі процесії. Ряджені у левів діти і дорослі скачуть, грають на барабанах і виконують священний танець "баронг". Галунган святкується раз на 210 днів (раз на балійський рік), випадає на пізню весну та осінь.

Місця, які варто побачити

Острів Ява

Головний індонезійський острів - це 120 мільйонів жителів, 120 діючих вулканів і щонайменше одне чудо світу. Ява змінювала правителів і віросповідання як рукавички. Історія дивиться тут на туриста з усіх боків: у вигляді грандіозних руїн індуїстського храму Прамбанан, усміхнених кам'яних будд грандіозної ступи Боробудур, королівського палацу в Джогьякарте, старовинних мечетей і голландських збройових складів.

Джакарта

Столиця Індонезії - величезний мегаполіс з усіма супутніми перенаселеному місту недоліками: тут шумно, запилено та дорого. Джакарту складно назвати мрією мандрівника, але оминути її не так просто, адже це великий азіатський транспортний вузол. Туристи часто нудяться тут в очікуванні своїх рейсів і віз в інші країни. А очікування їм прикрашують кондиціоновані шопінг-моли, затишні кафе, пристойні перукарні і інші цивілізаційні принади. 

Парк розваг "Маленька Індонезія"

На сотні гектарів "Маленькою Індонезії" (Taman Mini) знайшлося місце всім провінціям країни; тут регулярно проходять костюмовані вистави з піснями й танцями. Парк Taman Mini знаходиться за 18 кілометрів від центру Джакарти, добиратися сюди найкраще на таксі.

Блошиний ринок Сурабайя

Вулиця Сурабайя - це п'ятсот метрів крамниць, магазинів і розкладок, на яких акуратно розставлені і купами навалені традиційні індонезійські вироби і антикваріат колоніальних часів, цілком сучасний одяг і дешеві підробки всесвітньо відомих брендів. Тут можна придбати різьблені маски з острова Балі, розписаний вручну батік, старе срібло і посуд. Ціни на всі товари завищені раз у десять, тому торгуватися просто необхідно.

Кафедральний собор Джакарти

Струнка готична споруда виглядає на фоні решти джакарти досить дивно. Таке враження, що один з французьких чи німецьких костелів чарівним чином вирвали зі звичного оточення і встромили посеред місцевого хаосу, смогу і шуму. Проте, собор разом зі своїми парафіянами, є діючим. У ньому регулярно влаштовуються концерти органної музики.

Джокьякарта

Джокьякарта за своєю історичною значимістю перевершує столичну Джакарту. Це місто - квінтесенція всього яванського: мистецтв, традицій та історії. Його дуже полюбляють туристи, багато хто навіть перериває свою подорож і залишаються тут надовго вивчати індонезійську мову або театральне мистецтво. До того ж, звідси рукою подати до головних археологічних скарбів Яви - храмів Прамбанан і буддистського комплексу Боробудур. 

Вулкан Мерапі

Висота цього велетня - 2914 метрів. Це найбільший вулкан в Індонезії. Руйнівні виверження Мерапі відбувалися протягом усього XX століття, і останні роки не стали винятком: щойно у 2006-му в результаті виверження загинули тисячі людей і були зруйновані десятки сіл, як в 2010 році вулкан знову прокинувся. Туристичні агенції часто організовують автомобільні та автобусні тури до Мерапі. Туристів підвозять до лавових річок і майданчиків, звідки можна побачити, як димить кратер.

Водний палац

Цей комплекс павільйонів, ставків і каналів колись служив місцем відпочинку султана Джокьякарти і його сім'ї. Побудували його в 1765 році спеціально найняті для цього португальські архітектори з Батавії (яка стала потім столицею Індонезії - Джакартою). Легенда свідчить, що після закінчення будівництва султан наказав стратити нещасних зодчих, щоб вони не змогли повторити будівництво цього шедевру де-ін-де.

На жаль, у наш час велика частина Водного палацу лежить в руїнах - будівлі сильно постраждали під час воєн султанату з голландцями, а регулярні в цих краях землетруси довершили справу. Але навіть кілька відновлених альтанок, басейнів і ставків в оточенні тропічної зелені виглядають дивовижно. Вхід: $1.

Королівський палац

Джокьякарта ще зовсім недавно була столицею могутнього султанату. Під час його розквіту в XVIII столітті в серці міста збудували помпезний Королівський палац, або Кратон. Усередині великого комплексу, крім королівського сімейства, жили ще 25 тисяч наближених і слуг, що пояснює структуру цього "міста в місті", яке складається з безлічі корпусів і павільйонів, прикрашених химерної різьбленням і скульптурами в яванском стилі.

У наш час значна частина колишнього палацу відведена під музей, в якому можна побачити колекцію подарунків від європейських монарших будинків, антикварні музичні інструменти та архівні фотографії. Вхід: $1,5.

Боробудур

Буддійський комплекс Боробудур можна вважати справжнім чудом світу. Він відповідає цьому званню за всіма критеріями: розмаху, красі, грандіозності і мальовничості. Зведений 1200 років тому, Боробудур пережив виверження сусіднього вулкану Мерапі, зміни політичного курсу та віросповідання на Яві і примудрився зберегтися в прекрасному вигляді навіть після навали мисливців за скарбами. Цю грандіозну споруду під шарами вулканічного попелу знайшли англійці аж у 1815 році. Працює з 6:00 до 17:00. Вхід: $15.

Храмовий комплекс Прамбанан

Схожий на скупчення гігантських термітників комплекс - головний пам'ятник індуїстського спадщини на Яві. Як і його буддистський побратим Боробудур, Прамбанан був виявлений років 200 тому європейцями і відновлений ними. Але він виявився менш щасливим, ніж сусід. Потужний землетрус 2006 року в черговий раз похитнув його пишноту. Зараз комплекс відновлюється, а вцілілі храми вражають - руїни надають цьому місцю драматичності. Храми Прамбанан розкидані в радіусі декількох кілометрів один від одного, тож зручніше досліджувати руїни на орендованому мотобайку. Працює з 6:00 до 18:00. Вхід: $10.

Вулкан Бромо

Найдоступніший з яванських діючих вулканів - Бромо - стоїть на території величезного парку Bromo Tengger Semeru National Park, куди входить ще кілька інших вулканів. Бромо з характером - він може мирно "сопіти", запрошуючи зазирнути у своє жерло, а може і обдати глядача смердючою сірчаним парою. Вид на Бром і його сусіда Семеру - без перебільшення один з найбільш захоплюючих у світі. Чого варте одне Лавове море, що оточує цей вулкан, і молочного кольору хмари, які вкривають долину. Вхід: $5.

Зелений каньйон

Вражаюча природна пам'ятка знаходиться за 30 кілометрах від пляжного курорту Пангандаран: річка "прорубала" собі шлях через джунглі і скелі. Головні транспортні засоби тут - індонезійські човни, на яких можна проплисти уздовж ущелин і стін каньйону з порослими сталактитами склепінням.

Плато Іджен

Плато Иджен - це килими кавових плантацій, серед яких розкидані індонезійські села і здіймаються гірські піки. Основна мета всіх відвідувачів плато - Кавах Иджен (Kawah Ijen), кратер вулкана Иджен і бірюзово-зелене озеро всередині нього. Підйом на вулкан займає близько півтори години, після цього можна спуститися в сам кратер. Проте, спуск (а також підйом назад) не буде простим: озеро виділяє сірчані пари, тому там важко дихати. Варто візяти з собою хустку, щоб прикрити обличчя.

Острови Карімунджава

27 обрамлених рифами островів, білосніжні пляжі, незаймана природа - сюди важко дістатися, туристів майже немає, основні гості - дайвери і багаті індонезійці. Головний острів архіпелагу (і за сумісництвом - національного парку) носить назву Карімунджава, як і місто на ньому. Тут розташована велика частина готелів, проте за кращими пляжами і коралами потрібно плисти в море на катері (за $ 40 можна орендувати човен на цілий день, щоб відвідати безліч безлюдних і часто незаселених острівців). Дістатися сюди можна поромами з Семаранга і Джепара (час у дорозі - 3-5 годин), або літаком приватної авіакомпанії Kura Kura Aviation.

Острів Балі

На відміну від мусульманської Індонезії - Балі - індуїстський острів. Тут весь час проходять яскраві релігійні свята та церемонії кремації, відбуваються пожертви духам, саме на Балі добувають каву з фекалій тваринки лювака. Крім того, Балі - райський острів для всіх любителів серфінгу, дайвінгу, поціновувачі СПА-курортів тощо.

Найголовніші курорти: Кута, Нуса-Дуа, Танджунг-Беноа, Джимбаран, Санур, Гілі та інші.

Кута

Невелике рибальське селище на південному узбережжі Балі стло відомим у 80-х. Місцевий п'ятикілометровий пляж з чистого золотистого піску не міг залишити байдужими європейських бекпекерів, які відразу поставили Куту в один ряд з індійським Гоа. Після цього в Куту потягнулися і серфери з Австралії: місцеві хвилі здалися їм більшими та кращими, ніж удома. 

Кута - тусовочне місце, куди приїздять люди з усіх куточків світу. Життя кипить на тутешніх вулицях цілодобово, клуби закриваються під ранок, і від стійок барів туристи з дошкою під пахвою відразу йдуть на пляжі. Тут все так чи інакше крутиться навколо серфінгу, а на пляжах працює безліч серф-шкіл.

Храм Танах Лот

За 20 кілометрів від Кути знаходиться храм, що за примхою природи стоїть на скелі в океані. Він разом з іншими, збудованими вздовж узбережжя острова, охороняє Балі від злих демонів океану. Храм відноситься до числа найбільш священних, і вхід всередину дозволений тільки індуїстам, але подивитися на нього зовні можуть і туристи. Коли Танах Лот будували в XV столітті, тут була суша. Потім округа скелі поглинув океан, і тепер підійти до храму пішки можна тільки під час відливу. Щоб уникнути руйнування, скелю зміцнили і "наростили" необхідну кількість штучних скель і каменів.

Храм Улун-Далу

 

Храм Улун-Дану - головний водний храм острова - для жителів Балі має настільки сакральне значення, що його помістили на купюру у 50 тисяч рупій. Храм стоїть на воді в озері Братан, недалеко від берега і схожий на невеликий будиночок з дахом в 11 ярусів. Місце святе і іноземців сюди не пускають. Але балійци розбили поруч парк, де можна відпочити, відкрили сувенірні лавки і кафе, на озері організували прокат човнів і катамаранів.

Водоспад Гіт-Гіт

Один з найвищих і найбільш повноводних водоспадів на Балі - Гіт-Гіт - знаходиться на гірській дорозі неподалік від "північної столиці" острова - Сінгараджа. Чиста гірська річка падає зі скельного уступу висотою більше сорока метрів. Внизу крижана вода стікає в басейн, в якому можна скупатися. Щоб потрапити до водоспаду, потрібно пройти близько півкілометра по вузькій і слизькій стежці. Доїхати до Гіт-Гіта можна самостійно на байку, авто, або ж у складі однієї з екскурсій по півночі Балі.

Острів Суматра

Дика, неприборкана, велетенська Суматра - це місце, де лісів поки ще більше, ніж бетонних конструкцій, а волохатого орангутанга зустріти простіше, ніж цивілізовану людину. Сюди їдуть не за комфортом, а за справжньою пригодою з великої літери. Тому й розваги тут відповідні: годівля орангутанів, трекінг в джунглях або купання у вулканічному озері. А ще Суматра знаменита своїми комахами: гігантськими жуками, павуками та метеликами. Можна легко в цьому переконатися, якщо заглибитися в ліс всього лише на пару кроків.

Буккітінгі

У цей містечко (одне з перших голландських поселень на Суматрі) варто приїхати заради прогулянки по величезному продовольчому ринку (працює по середах і суботах) та знайомства з культурою народу мінангкабау. Тут же, в Букіттінгі, можна подивитися на каньйон і прогулятися по тунелях, побудованим японцями в часи Другої світової війни. А також знайти собі гіда для походу до сусідніх вулканів.

Озеро Тоба

Озеро Тоба вражає своїми масштабами - воно займає площу в 1700 квадратних кілометрів. Вважається найбільшим вулканічним озером і найбільшою кальдеро у світі, утвореної надпотужним виверженням вулкана десятки тисячі років тому. На озері Тоба знаходиться острів Самосір (такі розміри має Сінгапур). Туристи селяться на його крихітному півострівці Тук-Тук. Ціни кімнат від $2. Дістатися до Самосіру можна на човні з прибережного містечка Парапат (менше долара в один кінець). До Парапату ходять автобуси з міста Медан (близько п'яти годин).

Вулкан Каракатау

Відомий на весь світ вулкан Кракатау розташований між островами Суматра і Ява. Його виверження, яке відбулося в 1883 році, зруйнувало острів, на якому він перебував, а підняті вибухом цунамі змили в океан близько 300 міст і стали причиною смерті понад 40 000 людей. Тепер на його місці ви знайдете три окремих острови, між якими утворився новий вулкан - Анак Кракатау (Anak Krakatoa), у перекладі - "Дитя Кракатау". Побачити залишки гіганта і молодий вулкан можна, допливши до них на катері. На Суматрі більшість човнів відпливають з порту Каліанда (Kalianda).

Острів Комодо

В існування цих чудовиськ на Заході довго не вірили - доки на початку минулого століття голландські натуралісти не привезли шкури двох убитих варанів з острова Комодо. Гігантські ящери досягають у довжину трьох метрів, важать під центнер і харчуються падаллю - оленями та дикими кабанами. Зазвичай, варани неквапливо бродять поруч з туристами і частенько зазирають на таборові кухні.

Потрапити на "драконячі" острови можна кількома способами. З Балі і Ломбока літають регулярні рейси місцевих авіакомпаній Merpati, Lion Air, Batavia Air і Indonesia Air Transport. Прилітають вони в місто Лабуан-Баджо, на острові Флорес, а звідти ходять човни. Вартість авіаквитка варіюється в межах $100. Другий варіант - 3-денний тур на Комодо з Ломбока або Гілі Траванган. Вартість морської подорожі - близько $30. Під час сезону дощів (листопад-лютий) тури можуть скасовуватися через штормових попереджень. Третій варіант: подорож по всіх островах на мотобайку.

Як пересуватися по Індонезії

Самий логічний і дешевий вид транспорту по островах - пором. Переправа коштує недорого (наприклад, 50 км з Балі на острів Ломбок - всього $5). В дорозі завжди знайдеться розвага з місцевим колоритом, на кшталт риболовлі тунця прямо з борту порома. На віддалені острови краще летіти літаком: найбільший в Азії бюджетний авіаперевізник - Air Asia - розвиває і ці напрямки.

Ще один варіант переміщення по островах, - орендований моторолер. Його можна затягувати з собою на пором, а опісля продовжувати подорож. Прокат байка з автоматичною коробкою передач коштує від $5 на день, на місяць можна домовитися за $60.

Для того, щоб взяти в оренду авто, необхідні водійські права. Ціна добової оренди автомобіля - від 30$. Вартість бензину не включена в рахунок.

Правила дорожнього руху

Рух в Індонезії лівосторонній. Індонезія нічим не відрізняється від більшості азійських країн, на дорогах яких панує хаос і сумбур. Особливо складною є ситуація на острові Балі, кількість транспорту на місцевих дорогах просто вражає. Крім автомобілів, значну частину трафіку складають мотоцикли і мопеди, а також тук-туки та інші екзотичні транспортні засоби.

По території населених пунктів дозволено рухатися зі швидкістю 30-40 км/год, а на заміських трасах максимально допустима швидкість складає 70 км/ год. На деяких автомагістралях можна їхати зі швидкістю до 100 км/год.

Незалежно від часу доби і погодних умов автомобілісти повинні їздити з увімкненими фарами ближнього світла, штраф за порушення цього правила становить 100 тисяч рупій.

Під час керування транспортним засобом водій не повинен відволікатися. Тож за розмову по мобільному телефону можна отримати штраф 750 тисяч рупій.

Великі штрафи передбачені також за відсутність бічних дзеркал і поламані фари ближнього світла. Під час повороту обов'язково потрібно супроводжувати маневр відповідним світловим сигналом. За всі вищезазначені порушення передбачено штраф у розмірі 250 тисяч рупій.

Незважаючи на значні розміри штрафів, місцеві жителі порушують усі можливі правила під час руху.

Важливо знати

Індонезія - мусульманська країна, і тому слід дотримуватися таких правил: не можна носити занадто короткі шорти і спідниці, засмагати без верхньої частини купальника, в державних установах і мечетях одяг має прикривати коліна.

В Індонезії не можна показувати на когось пальцем. Суворо заборонено торкатися голови індонезійця. Слід уникати проявів ніжності на людях, не можна класти ногу на ногу, виставивши ногу в чиюсь сторону, говорити про політику, кричати та сердитися на публіці.

Не варто їсти лівою рукою - вона вважається нечистою. 

В Індонезії не прийнято давати чайові - непогана нагода трохи зекономити. 

У жодному разі не варто вживати і тим більше поширювати в Індонезії наркотики, навіть легкі. Покарання - смертна кара!

Воду для пиття слід купувати в магазинах. Митися і чистити зуби можна водопровідною водою.

Потрібно знати про наявність діючих вулканів. У західній частині острова Ява, на островах Борнео і Суматра можна зустріти тигрів і диких буйволів. Будьте уважні та обережні під час своїх мандрів.