Виїзд з Черкас   щовівторка та щоп'ятниці о  23:00

Ласкаво просимо в новий готельний комплекс затишного відпочинку " FANTASIA" , розташований в центрі Залізного Порту в першій лінії від моря. Розміщення відпочиваючих в 2-3-4  місних номерах зі всіма зручностями.
На території готелю є  басейн ;-шезлонгі і парасольки біля басейну ; дитячий містечко з пісочницею та гойдалками; Wi-Fi ;беседкі з мангалами  .

      ВАРТІСТЬ ВІД  4600 грн 

Виїзди з Черкас щоп'ятниці о 23:00

Пансіонат " Лідія" розташований в центрі молдавської частини курорту Коблево, в 50 метрах від пляжу. Пансіонат являє собою триповерховий будинок з номерами різних категорій. «Лідія» - це центр нічного життя і розваг, адже всі нічні клуби, кафе і ресторани знаходяться поруч з ним.
Інфраструктура та послуги: стоянка для автомобілів, WI-FI - інтернет.

                 Вартість від  1900 грн

         Виїзд з Черкас 2021 щопятниці  о  22 :00

Пансіонат "Робінзон" запрошує весело і цікаво провести відпочинок в 50-і метрах від Чорного моря. До ваших послуг 2-х, 3-х і 4-х місні номери з усіма зручностями. Є кухня загального користування, обладнана всім необхідним для самостійного приготування їжі. На території діє зона WI-FI.

      ВАРТІСТЬ ВІД  2770 грн

Виїзди з Черкас з 02.07.2021 щовівторка та щоп'ятниці

Пансіонат « Садиба » - це  одноповерхова будівля  з комфортними номерами, озеленена територія . На території є встановлені альтанки з барбекю .                  

вартість від 1800 грн

 

Цей невеличкий острів у складі архіпелагу Маскаренських островів в Індійському океані давно став справжнім еталоном екзотичного та розкішного курортного відпочинку. Бірюзові води і білі піски пляжів, мальовничі коралові рифи, які захищають спокійні лагуни, багатий рослинний, тваринний та морський світ приваблюють на острів все більше туристів. 

 Краса природи та екзотика на Маврикії чудово поєднуються з високим рівнем сервісу в готелях, ресторанах та інших закладах.

Відомий Маврикій і серед шанувальників водних видів спорту, таких як серфінг, дайвінг, сноркелінг, віндсерфінг, кайтинг, вітрильний спорт тощо. А ще у океанічних водах навколо острова можна зайнятися риболовлею. 

Так як свого часу на острові жили британці та французи, голандці та португальці, то вони залишили після себе велику кількість церков та симпатичних маєтків, а також затонулі шхуни. Є на Маврикії гори і водоспади, тропічні джунглі та ванільні і цукрові плантації.

На острові можна побачити унікальну Таліпотову пальму, яка квітне раз на 60 років та велетенську лілію Регія-Вікторія Амазонка, а також тигрів, левів, мавп і безліч птахів.

На Маврикії полюбляють відпочивати відомі люди, починаючи від Чарльза Дарвіна та Марка Твена, котрий назвав це місце "моделлю раю" і закінчуючи сучасними Кайлі Міноуг, Кеті Перрі та англійським принцом Гаррі.

Коли найкраще їхати

Клімат Маврикію є помірно тропічним і вирізняється високою вологістю та спекою, але особливого дискомфорту не викликає. Найбільш спекотний та вологий період триває з грудня по березень, на цей час (січень-березень) також припадає сезон дощів. Найкраща погода - з травня по вересень, коли температура повітря +20..+25. Температура води упродовж року практично не опускається нижче +20.

Особливості отримання візи

Громадянам України для відвідин Маврикія необхідна віза. Проте, візовий режим на острові досить простий. Для в'їзду отримувати попередньо візу не потрібно, її видають в аеропорті по прильоту строком на 2 місяці. При необхідності візу можна легко подовжити. 

Документи, які необхідні для здобуття візи:
 - паспорт, який має бути дійсний протягом мінімум 6 місяців після закінчення терміну перебування в країні, 
 - зворотний квиток, 
- запрошення приймаючої сторони або туристичний ваучер, 
- заповнена в'їзна форма.  

При відльоті з країни стягується аеропортний збір – 17 доларів США.

Національна кухня

Кухня на Маврикії - інтернаціональна - арабська, європейська, індійська і, звісно, місцева острівна. Основою більшості страв є рис, слід сказати - досить пряний рис, адже місцеві кухарі додають дуже багато шафрану, базиліку, тим'яну та карі.

На острові вживаютьу  їжу дуже багато риби. Її тут варять, парять, смажать на рожнах і на вугіллі, фарширують, коптять та сушать. 

Варто скуштувати: страви з прісноводних креветок, устриці ,свіже сире м'ясо морських їжаків, бір'яні - схожа на плов суміш рису, м'яса та картоплі, салат мільйонерів - готується з серцевини спеціально вирощеної пальми та копченого блакитного марліна (то така риба), гулабджамун - кокосові кульки, расгулла - сирні тістечка у цукровому сиропі. 

На Маврикії вирощують ваніль, тож варто скуштувати ароматний ванільний чай, а ще острів славиться білим ромом Green Island.

Традиції

Маврикій приваблює надзвичайним етнічним і культурним розмаїттям його мешканців, які прибували сюди протягом століть з усіх континентів та країн світу, Європи, Азії, Мадагаскару. Вони привезли з собою свої звичаї, мови, віросповідання.

Маврикійці дуже привітні і доброзичливі по відношенню до туристів. За небажання місцевих жителів говорити "ні" навіть у найбільш дріб'язкових речах, острів часто називають "Японією Індійського океану".

Найцікавіші свята та події

Холі

17 березня

Під час цього індуїстського свята маврикійці спалюють солом'яне опудало злого демона Холікі, обливаються водою та вимащують одне одного кольоровими порошками, а після забав обмінюються гарними побажаннями та збираються до святкового столу.

День отця Лаваля

9 вересня

Святкується у столиці острова Порт-Луї на честь французького священника, який охрестив 70 000 рабів на острові, навернувши острів до католицької віри. Отець Лаваль вивчив креольську мову і часом навіть ночував у клітях разом з рабами, щоб розділити їхні негаразди.

Місця, які варто побачити

Порт-Луї

Столиця Маврикія - невелика за розмірами та кількістю населення - 150 тисяч живе у місті, ще стільки ж з'їжджається з її околиць мотороллерами на роботу. Завдяки тому, що місто значний період часу перебувало на перетині колоніальних впливів англійців та французів, а також торгівельних інтересів китайців та індійців - зараз воно виглядає як цікава суміш з колоніальних маєтків, католицьких церков, китайських та індуїстських храмів, а також - сучасних ділових центрів.

Справжньою пам'яткою столиці є велетенських центральний ринок, де можна придбати все, що заманеться, а міський іподром під час перегонів стає для бігітьох жителів міста та туристів - центром Всесвіту. 

Гора Ле-Пус

Назва цієї гори перекладається як "Великий Палець", вона хоч і не дуже висока, проте з її вершини відкривається чудовий краєвид на Порт-Луї його околиці та і майже весь острів. За легендою, першим серед європейців на цю гору піднявся відомий вчений-природознавець  Чарльз Дарвін.

Водоспади Тамарін

Мальовничі водоспади, оточені горами, джунглями та плантаціями цукрової тростини. Можна спуститися на дно ущелини, але краще це робити з місцевим гідом.

Парк Касела

Великий парк на західному узбережжі Маврикія заповнений найрізноманітнішими тваринами та птахами - папугами, павичами, черепахами і зебрами. Особлива гордість парку - ручні леви і гепарди. За 4 євро за прирученими левами можна просто поспостерігати, за 15 - погладити їх, а якщо розщедритися на 60 євро, вам влаштують годинну прогулянку по парку разом з хижаками і дресирувальником, після чого видадуть ліцензію, яка підтверджує, що у вас є досвід роботи з левами.

Кольорві піски Шамарель

Поруч з селом Шамарель знаходяться кольорові дюни, які переливаються різними кольорами - червоним, зеленим, синім, фіолетовим тощо. Особливо цікаво та яскраво це виглядає на сході та заході сонця. Ходити по пісках заборонено, але можна досхочу фотографувати. Вчені досі не дійшли згоди, щодо причин появи цього феномену. Найпопулярніша гіпотеза - ерозія та вивітрювання вулканічної лави.

Заповідник Ла Ваніль

Національний парк на півдні острова став притулком для сотень крокодилів та велетенських черепах. Парк знаходиться у великій долині, де у річці зустрічаються велетенські рибини. У лісі можна зустріти мавп, мангустів та гекконів. Головна розвага парку - можливість покататися верхи на черепахах.

Кращі пляжі Маврикія

Ле Морн

Це крихітне село на південному заході Маврикія - на півострові, де височить 500-метрова скеля Морн-Брабан. У тутешній бухті плаває стільки марлінів, тунців, барракуд і риб-вітрильників, що рибалки перетворили процес риболовлі в захоплюючий атракціон. Орендувати добре оснащений рибальський катер можна в будь-якому маврикійському містечку або прямо в готелі.

Блу-Бей

Вода тут прозора, смарагдово-блакитна, а сам пляж такий фотогенічний, що регулярно потрапляє на романтичні листівки. На Блю Біч краще приходити в будні - це місце страшно популярно серед маврікійцев, тому по вихідних тут збирається мало не половина острова.

Флік-ен-Флак

Маврикій оперезаний кораловим рифом,тому більшість розваг в країні пов'язана з дайвінгом. Особливо популярні місця знаходяться біля рибальського села Флік-ен-Флак, де під водою заховані скелі та печери, що перетворюють дно в химерний лабіринт.

Вартість одного занурення - від 30 євро. Урок у басейні плюс занурення - від 80 євро. Між перельотом на літаку і зануренням повинно пройти не менше 24 годин.

Навколо острова є багато об'єктів цікавих для дайверів, серед яких є і затонулі кораблі: біля Порт-Луї - британський фрегат "Сіріус" і французька шхуна "Сен-Жеран", біля Тру-о-Біш - баржі The Water Lilly та Emily, біля Ганд-Бе - підводні скелі, каньйони і печери під назвою Whale Rock.

Тамарін-Бей

Бухта, де можна поплавати з дельфінами. Можна навіть торкнутися до блискучих тіл морських ссавців, але частіше просто милуватися їх забавами поруч з людьми.

Затока Гран-Бе

Місце на Маврикії, де особливо поширені водні види спорту - дайвінг, парасейлінг, віндсерфінг і глибоководна риболовля.

Mont Choisy Beach

Монт Чойз - не лише один найчистіших пляжів острова, а й місце, звідки стартує дуже цікавий місцевий атракціон - глибоководне сафарі на субмаринах. Ще одна розвага - катання на підводних скутерах. Занурення на підводному човні - 100 євро (дорослі), 60 євро (діти). Катання на скутері - 120 євро (двомісний), 60 євро (одномісний). Замовлення екскурсій за адресою Route Royale, Grand Baie

Як пересуватися по Маврикію

Маврикій - крихітний острів, тож пересуваючись на таксі або орендованому авто, його можна об'їхати буквально з  пів дня. Найекономніший варіант пересування - автобуси. Таксі бере 0,5 євро за 1 км, краще замовляти його через рецепшн готелю. 

Для того, щоб орендувати автомобіль, потрібно бути старшим 23 років і мати права міжнародного зразка. Вартість оренди - від 15 до 40 євро на день, у залежності від автомобіля. Можна також орендувати скутер.

Можна облетіти острів на вертольоті - гарно і швидко, але досить дорого - 240 євро за 15-хвилинний політ

Правила дорожнього руху

Рух лівосторонній.

Всі великі дороги знаходяться в гарному стані, проте вони є вузькими та звивистими. Там, де немає населених пунктів, вони являють собою як би коридори, прорубані в цукровому очереті. Автомобілів на них небагато.

Швидкість руху не повинна перевищувати 40 км / год у містах і 110 км / год на автострадах.

Використання ременів безпеки - обов'язкове.

Парковки в багатьох місцях безкоштовні, але у великих містах (Порт-Луї, Роуз-Хілл) парковка можлива тільки з квитками, які потрібно купувати на автозаправках.

Митні правила

Дозволено ввозити: 

- сигарети (до 200 шт.), сигари (50 шт), тютюн (250 гр); 
- міцні спиртні напої (до 1 л), вино або пиво (до 2 л),
- туалетна вода (до 250 мл), маленький флакон парфумів (1 шт), 
- по одному предмету: побутова техніка, фото-, відео-, аудіоапаратура 

Заборонено ввозити:

- наркотики та медпрепарати, до складу яких вони входять;
- зброю;
- військове спорядження та амуніцію;
- фрукти і харчові продукти з Африки, Східної та Південно-Східної Азії;
- насіння, рослини, квіти;
- автомобільні покришки.

Заборонено вивозити:

- вироби з коралів;
- предмети, підняті з дна моря без спеціального дозволу.

                                                                    

 

 

 

 

 

 

 

Першим з європейців ці острови в Індійському океані, неподалік від Мадагаскару, побачив Васко да Гама, але так як поспішав, що острови дісталися британцям, які не полінувалися їх відвідати. Проте назву Сейшели острови дістали від французів, котрі були першими, хто знайшов чарівним островам застосування, облаштувавши на них свої коричні, гвоздичні та ванільні плантації.

Сейшельські острови - це острівний "рай", де чарівна тропічна природа чергується з безкраїми чистими пляжами. До складу архіпелагу входять близько 100 островів і лише третина з них є населеними.

На Сейшелах практично немає багатоповерхових сучасних готелів, натомість є можливість відпочити, усамітнившись у невеличких окремих бунгало на узбережжі. Острови оберігають унікальний тваринний та підводний світ, наприклад - велетенські черепахи та рідкісні види птахів, дерев, риб тощо.

Так як на островах свого часу часто переховувалися пірати з Мадагаскару, то на Сейшели часто приїздять у пошуках скарбів. Подейкують, що на одному з островів захований величезний клад - вартістю у 300 мільйонів фунтів стерлінгів, але місце, де він знаходиться - зачароване. Проте, шукачі пригод досліджують старовинні піратські карти в музеюх світу і шукають піратські скарби на Сейшельських островах досі.

На Сейшелах створені прекрасні умови для любителів спорту. Тут можна займатися дайвінгом, серфінгом, віндсерфінгом, параглайдінгом, вітрильним спортом і водними лижами, покататися на каное або політати на дельтаплані, а також - податися на риболовлю.

Коли найкраще їхати

З травня по вересень південно-східні вітри приносять прохолоду у спекотні дні і знижують вологість (яка звичайно становить близько 70%); завдяки їм рідше йдуть дощі і часто дує свіжий ласкавий бриз. З червня по жовтень настає суха пору року, а температура досягає 25 градусів тепла.

З листопада по березень на острови приходять мусони з північного сходу. Вони приносять часті дощі, шквали та зливи, вологість підвищується до 80% і помітно теплішає. Температура повітря підіймається до +30. Сезон дощів триває з середин  грудня до середини січня.

Кращі місяці на архіпелазі - травень та жовтень. У цей період зберігається стабільна температура - від +25 до +32 вдень, та +24 вночі, дощів небагато та океан спокійний.

З березня по травень та з вересня та листопад вода біля островів особливо прозора та чиста - тож це найкращий час для занять дайвінгом.

З листопада по березень можна побачити велетенських черепах, а наприкінці осені та весни - спостерігати за рідкісними птахами.

Особливості отримання візи

Громадянам України для відвідин Сейшельських островів віза не потрібна. Щоправда, лише на період перебування в країні до 1 місяця. З собою необхідно мати паспорт, дійсний на момент в'їзду та виїзду, зворотній квиток, підтвердження бронювання готелю та докази наявності засобів для перебування в країні (такими є вимоги імміграційної служби).

 При виїзді з країни необхідно буде заплатити аеропортний збір - близько 40 USD.  

Національна кухня

Сейшельська кухня - це морепродукти, рис, кокоси, овочі та фрукти. Все свіже, екологічно чисте і дуже смачне. А ще - з додаванням значної кількості спецій.

З морепродуктів варто скуштувати, наприклад, каррі з восьминога, з рисом та ікрою, схожою на кабачкову, але виготовлену з папайї креветки у часниковому соусі, маленьких крабиков trululu з кокосовою підливкою, лангустів і акуляче мясо. Найпопулярніша страва - риба з рисом, лимонним соком та оливковою олією.

З м'ясних делікатесів - курчата в кокосовому молоці і кажани. Летючі миші дещо кістляві, проте - дуже смачні.

Замість тіста і картоплі на Сейшелах вживають маніоку і плоди хлібного дерева, з яких роблять млинці та чіпси.

Десерти - варення з білімбі і кокосова нуга. Банани, яких на островах мало не 15 сортів, тут тушкують, смажать, розтирають в пюре і ріжуть в салати.

Напої - чорна кава (колумбійська, ефіопська і єменська), ванільний чай, м'ятна настойка dite zitronel, пиво SeyBrew і тростинний сік, який перебродив. Вино привозять з Франції та ПАР.

Традиції

Більшість жителів Сейшельських островів сповідують католицизм і є дуже набожними людьми, але тут також поширена віра в надприродне і старих чарівних духів, яких тут називають - грис, котра поширилася тут завдяки рабам з Африки. Чаклунство заборонили в 1958 році, але на островах діє безліч чаклунів (бонхоммес), які лікують готують приворотне зілля, проклинають і примовляють на прибуток, любов та успіх.

На Сейшелах переважає культ жінки і панує матріархат. Чоловіки хоч і беруть участь у здобуванні їжі та грошей, проте їх роль в домі є другорядною, оскільки жінка сама керує всім домашнім господарством, а також веде сімейний бюджет.

До туристів на Сейшелах ставляться дуже привітно. За рік на островах буває до ста тисяч туристів з усіх частин світу: з Африки, Азії, Європи та Америки. Остров'яни не люблять підлещуватися до приїжджих і, на відміну від африканців з континенту, ніколи не займаються жебрацтвом.

Жителі Сейшельських островів дуже доброзичливі. Причому, ласкаві вони не тільки до приїжджих і туристів, але й один до одного. Можливо, саме тому на острові абсолютно неможливо побачити грубих або агресивних людей.

Крім того, сейшельці дуже неквапливі, не люблять поспіху або суєти.

Тут побутує цікавий звичай, за яким на весілля треба запросити весь острів. Оскільки остров'яни - народ небагатий, і на всіх грошей не вистачає, великою популярністю користується цивільний шлюб.

Найулюбленішим заняттям сейшельців вважається прикрашання свого саду і дому. 

Місця, які варто побачити

Вікторія

Столиця Сейшелів Вікторія може здатися найменшою столицею в світі - місто справді невеличке, найвищі будівлі - триповерхові, а щодо світлофорів - то є один на все місто. Але населення Вікторії - понад 25 тисяч жителів, все місто заросло пальмами, а на вуличках безліч сувенірних крамничок.

В Ботанічному саду Вікторії ростуть унікальні дерева, дзвенять потічки, гуляють велетенські черепахи та квітнуть орхідеї. 

Годинникова башта Вікторії стоїть на площі Свободи - на перетині проспекту Революції (Revolution Avenue) c проспектом Незалежності (Independence Avenue). Поруч з нею - гранітний камінь, на якому урочисто вибито, що цей "міні-Біг-Бен" був встановлений на честь королеви Вікторії на початку ХХ-го століття.

Неподалік від столиці знаходиться трикілометровий і дуже популярний пляж Бо Валон, який відомий мальовничими заходями сонця.

Острів Мае

Найбільший серед Сейшельських островів - острів Мае став домівкою для столиці, Вікторії. На його території є асфальтовані дороги, автобуси, готелі,а також затишні та пустельні пляжі. Тут можна орендувати авто і пошукати краси на свою голову. Кажуть, що саме на цьому острові захований найбільший піратський скарб, пошуки якого тривають досі.

На острові Мае можна навідатися в Королівський сад, який знаходиться в бухті Anse Royal (18 км від Вікторії). У саду ростуть різноманітні спеції - кориця, гвоздика, ваніль, а пляж біля нього прикрашають велетенські камені у воді та кораловий риф.

Затока Інтенданс

На південному заході Мае розташувалася наймальовничіша затока острова - Anse Intendance. Тут можна побачити білий піщаний пляж 700 метрів завдовжки, зелені пагорби та розкішний готель. Купатися в затоці можуть не лише гості готелю, але й усі охочі.

Затока Такамака

Мальовнича затока острова Мае, з велетенськими каменями у воді - чудове місце для дайверів. 

Національний морський парк Святої Анни

Сюди приїздять аби покататися на човні з скляним дном. Одна така поїздка з зупинками для перекусу, купання та сноркелінга коштує від 50 євро для дітей, та від 80 євро - для дорослих. Але на деяких островах парку можна прожити кілька днів, або й всю відпустку. Наприклад, острови Серф, Мойєн та Раунд мають гарні пляжі та чудові умови для сноркелінгу, острови Лонг  та Святої Анни сподобаються поціновувачам дайвінгу, а найменший з островів парка - Каше - досі залишається безлюдним.

Острів Праслін

Острів Праслін - єдине у світі місце, де можна побачити кокосову пальму "коко-де-мер". А ще тут живуть літаючі лисиці, котрі полюбляють висіти на деревах догори дриґом. Вони скидаються чи то на лисиць, чи то на собак у яких на лапах між пальцями перетинки.

На острові є багато шикарних готелі, дорогих ресторанів та неймовірно гарних піщаних пляжів, котрі розмежовані мальовничими бухточками. Острів захищений кораловим рифом, що убезпечує його від високих хвиль. Розміри острова: 11 км завдовжки та 4 - в ширину.

Дістатися до Прасліна зі столиці можна за 15 хв літаком, або 2,5 години на катері. 

Затока Анс-Лаціо

На півночі Прасліна знаходиться Anse Lazio - затока з найкращими пляжами не лише на Сейшельських островах, але і, можливо, в усьому світі. Пляжі тут піщані, з білим піском, спокійним океаном та мальовничими скелями. Але, через популярність цього місця, на пляжі завжди дуже багато відвідувачів.

Пляж Кот-д'Ор

Cote d’Or, що у перекладі з французької означеє "Золотий берег" - найголовніший пляж Прасліна. Поруч з ним є готелі та ресторани, казино та дайвінг-центри і , навіть, дискотеки. Колись у цих місцях переховувалися пірати, а зараз можна займатися риболовлею, дайвінгом та сноркелінгом.

Острів Сен-П'єр

Дістатися до цього крихітного острівця можна з Прасліна. Екскурсія коштуватиме від 50 євро. Сен-П'єр відомий як мілководними бухтами, зручними для дітей, так і глибокими западинами, де можна поспостерігати за косяками риб.

Пляж Анс-Жоржетт

Це місце знаходиться на північному заході Прасліна, поруч з розкішним готелем "Лемурія", на велетенській терторії якого розташувалися декілька мальовничих пляжів та єдине в країні поле для гольфу. Щоб потрапити на пляж, необхідно попередньо внести себе у "гостьовий список" готелю і отримати пропуск.

Острів Ла-Діг

Невеличкий, але дуже популярний острівець Ла-Діг знаходиться неподалік від Прасліна - можна дістатися поромом за 15 хв. Острів оточений кораловими рифами і відомий своїм мальовничим узбережжям. Пересуватися по ньому можна, взявши напрокат велосипед, або отримавши його в готелі безкоштовно.

Більша частина острова вкрита джунглями, плантаціями кориці і, практично безлюдна, а більшість населення живе, в основному, у селі Ла-Пасс.

Бухта Коко

Це місце вважається наймальовничішою бухтою Ла-Діга та однією з найкрасивіших на Сейшельських островах загалом. Бухта Коко - хрестоматійний "райський пляж" з мілким шовковистим піском, в оточенні скель та пальм. Але дістатися сюди можна лише крутою стежиною серед скель або по воді.

Бухта Сурс-д’Аржан

Щоб потрапити в цю бухту, треба заплатити за вхуд у парк Union Estate. Доведеться також придбати дозвіл для фотографування, але він того вартий. Хай купатися тут трохи мілко, але незрівнянна краса цього місця заворожує.

Як пересуватися по Сейшельських Островах

На Сейшелах добре розвинені шляху морського і повітряного сполучення. Без особливих проблем можна перебратися з одного острова на інший - катером, пороиои, човном, літаком або вертольотом.

Великими островами, такими як Мае, Праслін, можна пересуватися на автобусі, таксі, на орендованому автомобілі. На острові Ла-Діг, де збереглися місцеві традиції, в якості транспортного засобу використовуються запряжені воли і велосипеди.

Щоб орендувати авто, потрібно мати міжнародне водійське посвідчення та 22 роки. Також можна орендувати велосипед.

Правила дорожнього руху

Рух на Сейшелах лівосторонній. Якість доріг досить непогана, але асфальтовані дороги є лише на трьох островах - Мае, Праслін та Ла-Діг. Обмеження швидкості: по місту - 45 км/год, поза населеними пунктами - 65 км/год.

Важливо знати

На островах майже скрізь можна ходити в повсякденному одязі, хіба що до церкви варто одягати офіційний костюм.

У купальнику гуляти вулицями не прийнято - його носять лише на пляжі.

Розпивати алкогольні напої на дорогах і в публічних місцях заборонено. Те саме стосується паління.

Митні правила

Дозволяється ввозити:

 - 400 сигарет або 500 г тютюну; 
- 2 л алкогольних напоїв; 
- 200 мл парфумів або туалетної води; 
- особисті речі; 
- по одній одиниці: відеокамера, музичний інструмент, комп'ютер, спортивний інвентар;

 Заборонено ввозити:

- наркотики; 
- свіжі овочі та фрукти; 
- м'ясні продукти; 
- спорядження для підводного полювання.

З країни заборонено вивозити:

- горіхи "коко-де-мер" без спеціального дозволу; 
- великі корали; 
- чучела черепах;
 - місцеву валюту більше ніж 100 рупій.

                                            

 

 

Цей архіпелаг знаходяться посеред Індійського океану, на відстані близько 700 км від Шрі-Ланки і може вважатися тропічним раєм. Бо як ще можна назвати 12 сотень коралових островів, які згруповані в десятки атолів, котрі оточені смарагдовими і теплими водами океану, мають чудові пляжі і розкішні готелі з рядками бунгало. 

Серед понад тисячі островів заселеними є лише трохи більше двохсот, багато островів досі до кінця не досліджені. Точно відомо хіба те, що всі острови пласкі і підносяться на рівнем океану не вище 2-х метрів (без врахування будівель, рослин тощо).

Походження Мальдівського архіпелагу є таємницею. Зазвичай атоли утворювалися в результаті вивержень доісторичних вулканів, але щодо Мальдів не можна сказати достеменно, чи вони утворилися завдяки подібній причині. Можливо, ми завдячуємо появою цього острівного раю не вулканам, а зсувам та розломам океанічних плит.

Відпочинок на Мальдівах важко назвати дуже різноманітним: засмагання на пляжах, купання в прозорій воді, дайвінг і спостереження за жителями коралових рифів, віндсервінг та прогулянки на яхтах - отой усі справи в раю, але для тих, хто чекає саме такого відпочинку, годі знайти краще місце.

Коли найкраще їхати

Тропічний клімат, поширений на території островів, сприяє тому, що упродовж року температура тут не опускається нижче +25 градусів, але найприємніша погода на Мальдівах тримається з листопада по квітень.

Особливості отримання візи

Громадянам України для перебування на території архіпелагу до 30 днів віза не потрібна, її ставлять в паспорт в аеропорту по прильоту. 

При виїзді з країни стягується збір – 10 доларів з людини. 

Важливо пам'ятати: громадянам Ізраїлю в'їзд на Мальдіви заборонений.

Національна кухня

Мальдівський обід - це риба (mas) та морепродукти, рис (bai) і фрукти. Звичайнй сніданок: дрібно нарізаний тунець з цибулею і кокосом, який заїдають холодним хлібцем roshi і запивають склянкою кокосового молока.

Сушена і копчена риба - "хікімас" (hikimas) - основна їжа місцевих жителів і головний експортний товар Мальдів.

Курку тут їдять хіба на свята, додаючи в особливі страви, рис варять на кокосовому молоці і змішують з овочами або/та фруктами, хліб існує лише у вигляді пласких бездріжжевих roshi, які нагадують лаваш, десерти - кокосові горіхи, фрукти і солодкий рис з фруктами.

Тут можна знайти каву, готують її по-арабськи і коштує вона не дешево. На Мальдівах багато п'ють фрешів, кокосове молоко і чай. У чай додають багато цукру та молоко. Культуру пиття чаю можна побачити і  відчути в численних чайних у столиці Мальдів - Мале. 

Алкоголь подають лише в барах та ресторанах у готелях, виносити його за межі і вживати на вулиці заборонено. Єдине, що можна скуштувати - місцевий слабоалкогольний напій "гаа" - пальмове молоко, яке перебродило.

Які ж місцеві страви, які варто скуштувати? Пиріжки баджія, начинені консервованим тунцем, цибулею, перцем чілі, імбирем та лимонником; рибні кульки "ґула", які горують із суміші копченої риби та кокоса,  додаючи імбир, чілі, цибулю та лаймовий сік; рисово-рибні котлети кулі-боакібаа; рис "ґарудія", який готують з лимоном, цибулею та стручковим перцем; рибний паштет ріхаукуру; натерта перцем чілі смажена риба "фіхунумас"; кіміа - рибні трубочки-рулети.

І десерти: фоні боакібаа - рисовий пудинг з кокосовим молоком і трояндовою водою; фолі - мука з цукром; нуі фолі - роші з солодкою пастою (кокос, мед, вода), скручені в трубочки і обсмажені; діяа хакуру - рис з пальмовим соком і бананом; донкео каюрі - обсмажені на фритюрі кульки, які мають банановий смак.

Традиції

Традиційний побут жителів Мальдів пов'язаний з океаном. Чоловіки займаються рибальством, жінки - домашнім господарством. Будинки зводять з уламків коралів прямо на піску. 

Попри те, що на Мальдівах знаходяться дуже сучасні курорти, деякі місцеві жителі продовжують жити у бартерних відносинах, а батьки самі облаштовують особисте життя доньок.

Завдяки терплячості, доброзичливості та працьовитості місцевих жителів, сервіс на Мальдівах вважається не набридливим, приємним і якість його не залежить від розміру чайових.

Мальдіви - мусульманська країна, тому тут суворо ставляться до вживання спиртних напоїв. Ввозити алкоголь на острови заборонено, як і вживати його на вулиці. Вживати спиртні напої можна лише у спеціально відведених для цього місцях - ресторанах і бараз при готелях, де алкоголь, зазвичай, досить дорого коштує.

На островах заборонені будь-які наркотики. Одягатися під час прогулянок по місту варто згідно законів шаріату - у довгі спідниці та штани, блузки з закритими плечима, сорочки. Купання без одягу заборонене на всіх островах архіпелагу.

На Мальдівах заборонені будь-які інші релігії, окрім ісламу сунітського штибу. Проте,  стародавні язичницькі вірування місцевих жителів продовжують жити в серцях звичайних людей: наприклад, острівні жителі бояться джинів, злих духів, повелителів моря, землі? неба і саме їх звинувачують у всіляrих бідах та напастях.

Найбільш яскраві національні свята та події

Рамадан та Куда-Ід

З 28 червня по 29 липня

Рамадан - це пост, а Куда-Ід - велике свято на честь закінчення поста: всі припиняють голодувати і починають бурхливо бенкетувати. Під час Рамадану набагато частіше, ніж зазвичай, з мінаретів чути крики муедзинів. А оскільки на Мальдівах дуже багато мечетей, то їхнім співом можна насолоджуватися цілодобово. Основні урочистості закінчення Рамадану проходять в найбільшій мальдівській мечеті - П'ятничній (Huskuru Miskiiy). 

Куда-Ід триває дні три, які є офіційними вихідними. Ніхто не працює, всі радіють, готують частування, печуть солодощі і запрошують на бенкет рідних, друзів і сусідів. На вулицях і площах життєрадісні мальдівці влаштовують справжні вистави, проводять конкурси народних поетів і співаків, танцюють під гуркіт барабанів та дзенькіт дзвіночків.

День Незалежності Мальдів

З 26 по 27 липня

Мальдіви не вдалося  контролювати ні голандцям, ні португальцям, захопили острови наприкінці XIX ст. лише британці, але і їх вигнали через 77 років. У пам'ять про ці дні на Мальдівах святкують День Незалежності - державні службовці отримують додаткові вихідні, школярі - невеличкі канікули. У центрі столиці проходять паради національних служб безпеки та кадетського корпусу, вулиці прикрашають величезною кількістю зелених та червоних прапорів, а звичайні люди танцюють прямо на вулицях.

День рибалки

З 10 по 11 грудня

Рибний промисел тут йде одразу після туристичного, а риба завжди займала головне місце на столі жителів Мальдівів. У ці дні особливо активно торгують рибою, а рибалки святкують своє професійне свято, організовуючи імпровізовані концерти, влаштовуючи співи і запальні танці.

Місця, які варто побачити

Мале

Столиця Мальдівів - Мале розташувалася на крихітному острові, який має розміри лише 2 на 2 км. У той же час, на такому маленькому шматку суші поміщається близько 75 000 місцевих жителів, які щоденно поповнюються жителями островів, котрі приїздять в столицю на роботу або торгувати та тисячами туристів. 

В Мале багато висотних будівел і автомобілів. І це у місті, яке можна обійти пішки менш як за півгодини. А аеропорт Хулукле знаходиться на окремому острівці.

В Мале є лише один пляж, штучний і найдешевший в країні, повністю відсутні нічне життя - кілька ресторанів закриваються опівночі, як і чайні, котрих в столиці архіпелагу - кілька десятків. Крім того, у місті є два кінотеатри і школа дайвінгу.

Велика мечеть

Навпроти Офіційної пристані знаходиться Ісламський центр, чільне місце в якому займає найбільша мечеть Мальдів - Велика мечеть. Під її куполом спокійно поміщається 5 тисяч чоловіків, адже місцевим жінкам входити сюди заборонено. Щоб зайти у Велику мечеть, треба дотриматися 2-х правил: повної тиші і відповідного одягу (довгі штани та спідниці). Мечеть відкрита для відвідин з 9:00 до 17:00, окрім часу, коли відбуваються молитви.

Муле-ааж (Дім Султана)

 

 

Будівля була зведена для сина останнього султана, потім тут знаходилася резиденція Президента. Зараз ця будівля є чимось на кшталт президентського готелю, в якому зупиняються особливо важливі гості. 

Президентський палац

Цю симпатичну будівлю легко впізнати за постами служби безпеки навколо та біло-блакитними кольорами. Палац, який побудував на початку XX ст. останній султан Мальдів, котрого вигнали з країни, згодом став резиденцією Президента Мальдівської Республіки.

Мечеть Великої П'ятниці

Навпроти Президентськог опалацу знаходиться найстаріша мечеть Мальдів - П'ятницька (Hukuru Miskiiy). Її зовнішні стіни викладені ретельно підігнаними кораловими блоками без будь-якого розчину - цеглини тримають себе самі, а всередині храм прикрашений різьбленням у вигляді арабських написів. Туристам вхід в мечеть заборонений і можливий лише за умови отримання спеціального дозволу у Департаменті у справах релігії.

Рибний ринок

Тут можна побачити найрізноманітнішу рибу, придбати її і в будь-якому ресторані попросити кухара приготувати. Цікаво, що зранку на ринку продають макрель, опівдні підвозять червоних окуньків, кальмарів, креветок та барракуду, а ввечері торгують найпопулярнішим уловом - літаючою рибою та жовтим тунцем.

Атол Південний Мале

Цей найближчий до столиці і аеропорту курорт Мальдів найкраще підходить для сімейного відпочинку з дітьми. Тут всюди пляжі і теплий океан, а подивитися можна на океанські заповідники з коралами, кольоровими рибками і морськими зірками. Є також підводні печери, але без інструктора туди ліпше не запливати. На острові Кудахувадху збереглися загадкові насипи і залишки кам'яної кладки, про походження яких нічог оне відомо, а острів Кандума популярний серед серферів.

Атол Арі

Цей атол знапходиться за 100 км від Мале і складається з 26 островів-курортів. Дістатися сюди можна на човні або гідропланом. Найкращі острови для дайвінгу - Алавелі, Маччафуші, Вілігілівару, Еллаіду і Батай, найбільш пляжним є острів Ангага, а на острові Тодо можна познайомитися з традиційним побутом та культурою місцевих жителів.

Атол Адду

Це найпівденніші з Мальдівських островів. Тут знаходиться єдине на всьому архіпелазі прісне озеро, до якого прилітають на зимівлю рідкісні види птахів і живі корали майже біля поверхні океану. На жаль, поруч з більшістю інших островів корали загинули через різке потепління океану. На острові Ган знаходилася військова база британців, від якої збереглися насипні дамби і мости - ними можна здійснити прогулянку на мопеді або велосипеді, а також плантації бананів.

Атол Хаа-Аліф

Цей крайній північний атол архіпелагу відомий місцями для дайвінгу та справжнього підводного сафарі. Щоб дістатися до цього віддаленого атолу, треба близько години летіти на гідроплані, а потім ще 30-40 хв добиратися катером. Натомість, коли вже дістанетеся сюди, то ніщо не завадить спокійному відпочинку та повному єднанню з природою.

Цікавими на Мальдівах є також атоли Баа, Вааву, Даалу, Лавіані, Міілу, Раа, Фаафу та інші.

Самостійне дослідження островів, котрі знаходяться за межами туристичної зони на Мальдівах не вітаються і можливі лише з дозволу Міністерства управління атолами. Але видається такий дозвіл лише тим, у кого є запрошення від жителів таких нетуристичних островів та атолів.

Як пересуватися по Мальдівах

Автомобілі та таксі є лише у столиці та на острові Ган, проте особливої потреби в них немає - на островах всюди можна дістатися пішки, або орендувавши мопед/велосипед.

Між островами пересуваються на гідропланах та вертольотах, квитки на які краще замовляти через адміністрацію готеля або туроператора. Для всіх бажаючих існує особлива послуга - фліпс - вертольотна екскурсія над островами і океаном, який триває 15 хвилин і коштує 50 USD.

Проте, основним транспортом між островами є не повітряний, а водний. Ці човни називаються дхоні, мають близько 20 метрів завдовжки і вітрила. Вони ходять між аеропортом і Мале (5 USD) та між островами (до 70 USD, в залежності від відстані і кількості пасажирів). З капітанами дхоні можна і треба торгуватися. Ходять човни без розкладу, все залежить від кількості пасажирів.

Найбільші курорти можуть здавати човни в оренду, але коштує це не дешево - 60 USD за годину, або до 400 USD на день. Крім того, слід пам'ятати, що за межі туристичної зони без спеціальних дозволів краще не заходити.

Правила дорожнього руху

Рух на Мальдівах лівосторонній, але практично не регулюється. Розмітка, дорожні знаки і світлофори відсутні. Швидкість руху невисока, адже немає куди розганятися, але на вулицях багато мопедів та велосипедистів. Водії в Мале ніколи не поступаються дорогою пішоходам. У тому хаосі, що панує на малочисленних мальдівських дорогах важко розібратися і слід бути дуже обережними, а найкраще - взагалі утриматися від керування автомобілем.

Важливо знати

На вулицях Мале краще з'являтися в скромному довгому одязі, а по всій країні пляжах заборонено купання без одягу. 

Самостійне дослідження безлюдних островів та островів за межами туристичної зони можливе лише при наявності спеціального дозволу.

На територію Мальдів заборонено ввозити алкоголь, свинину, порнографічну продукцію, спорядження для підводного полювання, вогнепальну зброю і наркотичні речовини і вивозити - чорні корали, опудала черепах та вироби з черепахового панцира і місцеву валюту.

 

Більшість з нас щось чули хіба про один з тисяч і тисяч островів Індонезії - райський острів Балі, решта ж залишаються загадкою і "білою плямою". Але Індонезія - це не лише пляжі та серфінг - це і старовинні пам'ятки острова Ява, і жахливі "дракони" на острові Комодо, кумедні та небезпечні орангутанги на Суматрі і безліч інших місць, людей та способів активного відпочинку.

Майже на кожному острові є свій власний вулкан, на який можна видертися, варто лише бути уважними і не робити це в момент його виверження. Ну а займатися дайвінгом, сноркелінгом та серфінгом можна практично на будь-якому березі кожного з безлічі островів.

Завдяки змішанню багатьох народностей, жителі Індонезії мають особливий розріз очей та кавовий колір шкіри. Попри різноманіття і поширення релігійних культів, іслам тут є панівною релігією, більше того, Індонезія - одна з найчисельніших у світі мусульманських країн.

r

Коли найкраще їхати

Індонезія знаходиться на екваторі, тому звичні нам пори року на неї не поширюються. Коли в Україні зима, тут - сезон дощів, пік якого припадає на грудень-березень. Але і дощі чергуються з сонячними днями, тож отримати добрячу порцію тропічного сонця можна у будь-який час. Саме тому не варто забувати про сонцезахисний крем з високим ступенем захисту.

Особливості отримання візи

Громадянам України для відвідин Індонезії необхідна віза. Для того, щоб отримати візу в Консульстві ( Київ, вул. Нагірна, 27-Б, тел.: (+38 044) 206-54-46, 206-54-47, 206-54-48, факс: (+38 044) 206-54-40), знадобиться всього 4-5 робочих днів.  

Документи, необхідні для відкриття візи: 

- закордонний паспорт – оригінал (термін дії якого має бути не менше 6 міс. з дня виїзду з країни);

- фотографія  3х4 – 2 шт;

- анкетні дані;

 - страховка;

- довідка з місця роботи, де вказано посаду та розмір окладу;

- підтвердження бронювання авіаквитків;

- підтвердження бронювання готелю в Індонезії .

Митні правила

При в'їзді до країни необхідно заповнити митну декларацію та імміграційну картку. Її необхідно зберегти протягом всього перебування в Індонезії, і пред'явити при виїзді.
Також, при виїзді з вас візьмуть аеропортний збір у розмірі 100 000 рупій (приблизно 10 доларів США). Але важливо пам'ятати, що цей збір приймається лише в місцевій валюті, тому слід потурбуватися про наявність необхідної суми.

Що дозволяється ввозити без сплати мита:  сигарети – 200 штук,  спиртні напої – 1 л.,  продукти харчування (обмежень немає).

Що заборонено ввозити:  наркотики, зброю, друковані видання китайською мовою, китайські ліки, порнопродукцію.

Що заборонено вивозити: рідкісні види тварин і птахів, занесені до Червоної Книги, а також їх опудала.

Ввезення та вивіз іноземної валюти не обмежено, ввезення та вивіз національної валюти – не більше 50 000 рупій (декларування обов'язкове).

Національна кухня

Індонезійська кухня містить багато м'яса, жиру та прянощів. Вегетаріанцям тут буде складно. Крім того, місцеві кухарі вражають дивними поєднанням інгредієнтів. Дешеві їдальні тут називаються warung, страви в "варунгах" коштують від одного долара, свіжовичавлені соки - десь так само.

Варто скуштувати: смажений рис  - з соєвим соусом, часником, цибулею та іншими овочами та куркою або креветками; курячий суп, який готують з рисовою лапшою, соєвими паростками, шинкованою капустою, вареним яйцем та спеціями; сате - курячі або свинячі шашлики, які продають вуличні торгівці; гадо-гадо - це їдять на сніданок - набір з різноманітних продуктів на одній тарілці - рису, капусти, незрілої дині, кукурудзи, салату, пророщеної сої, огірків, смаженого тофу, вареної картоплі та яєць, чіпсів та арахісового соусу.

 

На десерт - pisang goreng (смажені банани) і bubur injin (пудинг з чорного рису з кокосовими вершками).

В Індонезії можна спробувати найдорожчу у світі каву - копі лювак. Її зернята добувають екскрементів маленької тварини, схожого чи то на мангуста, чи то на кішку - лювака або ціветті. Лювак відбирає найсмачніші і стиглі кавові ягоди і їсть м'якоть навколо зерен, котрі потім виходять з екскрементами і вручну збираються людьми. Комусь вчувається в такій каві карамель і ваніль, комусь - вершкові і горіхові нотки. У будь-якому разі, смак у неї густий і багатий.

Традиції

Індонезійці дуже терпимі до іноземців. Так, наприклад, під час мусульманського посту туристам дозволяється його не дотримуватися. Але в той же час індонезійці дуже трепетно ​​ставляться до своїх релігійних обрядів та традицій, тож краще проявляти до них повагу.

Спокійний ритм життя зробив місцевих жителів дуже повільними. Робочий день починається дуже рано - о 7 годині ранку і відповідно рано закінчується - близько 3 години дня; весь інше час індонезійці проводять у спокої.

Місцеві жителі звертаються до іноземних гостей: "Hello, Mister". Більшість із них ще зі школи знає, що таким є чемний спосіб звернення до іноземців.

 

Індонезійці мають звичку торкатися до співбесідника під час розмови. Вони дуже емоційні в спілкуванні, можуть взяти туриста за руку. Це вважається проявом особливої ​​ввічливості. Подібна поведінка між людьми однієї статі цілком відповідає тутешнім моральним нормам.

 Багато індонезійців люблять фотографуватися, особливо якщо ви збираєтеся фотографувати їх дітей. Незважаючи на це, все ж треба питати дозволу перед фотографуванням. Неввічливо фотографувати людей, які моляться.

Найяскравіші свята та події

Китайський Новий рік

Кінець січня - початок лютого

Етнічні китайці по всій країні в цей день відзначають веселий і галасливий свято. На вулицях вибухають петарди, вертушки і хлопавки - вважається, що їх звуки відлякують злих духів; проходять процесії, городяни урочисто проносять вулицями величезного саморобного дракона. А закінчується свято дуже барвисто - у всіх будинках і храмах запалюють сотні яскравих свічок і ліхтариків червоного кольору.

Балійський Новий рік

Березень

Вважається, що цього дня з-під землі вилазять злі духи, тому острів завмирає: не можна виходити з дому і навіть вмикати світло - щоб духи не побачили. На туристів це правило, до речі, теж поширюється. Більше того, на Балі в цей день, навіть, закривається аеропорт. За день до свята по містах острова носять величезні опудала страшних духів - "ого-ого", які аборигени місяць майструють у своїх селах. Потім опудала спалюють на міських площах на радість публіці.

Галунган

Пізні весна та осінь

Найкрасивіше свято на Балі святкується 10 днів. У цей час на острів спускаються добрі духи і духи предків. Вулиці прикрашені бамбуковими жердинами - пенджорамі - до яких прив'язані пальмове листя і рисові колоски, що символізують процвітання. Кожне сімейство прагне змайструвати найбагатший пенджор. Вулицями ходять галасливі процесії. Ряджені у левів діти і дорослі скачуть, грають на барабанах і виконують священний танець "баронг". Галунган святкується раз на 210 днів (раз на балійський рік), випадає на пізню весну та осінь.

Місця, які варто побачити

Острів Ява

Головний індонезійський острів - це 120 мільйонів жителів, 120 діючих вулканів і щонайменше одне чудо світу. Ява змінювала правителів і віросповідання як рукавички. Історія дивиться тут на туриста з усіх боків: у вигляді грандіозних руїн індуїстського храму Прамбанан, усміхнених кам'яних будд грандіозної ступи Боробудур, королівського палацу в Джогьякарте, старовинних мечетей і голландських збройових складів.

Джакарта

Столиця Індонезії - величезний мегаполіс з усіма супутніми перенаселеному місту недоліками: тут шумно, запилено та дорого. Джакарту складно назвати мрією мандрівника, але оминути її не так просто, адже це великий азіатський транспортний вузол. Туристи часто нудяться тут в очікуванні своїх рейсів і віз в інші країни. А очікування їм прикрашують кондиціоновані шопінг-моли, затишні кафе, пристойні перукарні і інші цивілізаційні принади. 

Парк розваг "Маленька Індонезія"

На сотні гектарів "Маленькою Індонезії" (Taman Mini) знайшлося місце всім провінціям країни; тут регулярно проходять костюмовані вистави з піснями й танцями. Парк Taman Mini знаходиться за 18 кілометрів від центру Джакарти, добиратися сюди найкраще на таксі.

Блошиний ринок Сурабайя

Вулиця Сурабайя - це п'ятсот метрів крамниць, магазинів і розкладок, на яких акуратно розставлені і купами навалені традиційні індонезійські вироби і антикваріат колоніальних часів, цілком сучасний одяг і дешеві підробки всесвітньо відомих брендів. Тут можна придбати різьблені маски з острова Балі, розписаний вручну батік, старе срібло і посуд. Ціни на всі товари завищені раз у десять, тому торгуватися просто необхідно.

Кафедральний собор Джакарти

Струнка готична споруда виглядає на фоні решти джакарти досить дивно. Таке враження, що один з французьких чи німецьких костелів чарівним чином вирвали зі звичного оточення і встромили посеред місцевого хаосу, смогу і шуму. Проте, собор разом зі своїми парафіянами, є діючим. У ньому регулярно влаштовуються концерти органної музики.

Джокьякарта

Джокьякарта за своєю історичною значимістю перевершує столичну Джакарту. Це місто - квінтесенція всього яванського: мистецтв, традицій та історії. Його дуже полюбляють туристи, багато хто навіть перериває свою подорож і залишаються тут надовго вивчати індонезійську мову або театральне мистецтво. До того ж, звідси рукою подати до головних археологічних скарбів Яви - храмів Прамбанан і буддистського комплексу Боробудур. 

Вулкан Мерапі

Висота цього велетня - 2914 метрів. Це найбільший вулкан в Індонезії. Руйнівні виверження Мерапі відбувалися протягом усього XX століття, і останні роки не стали винятком: щойно у 2006-му в результаті виверження загинули тисячі людей і були зруйновані десятки сіл, як в 2010 році вулкан знову прокинувся. Туристичні агенції часто організовують автомобільні та автобусні тури до Мерапі. Туристів підвозять до лавових річок і майданчиків, звідки можна побачити, як димить кратер.

Водний палац

Цей комплекс павільйонів, ставків і каналів колись служив місцем відпочинку султана Джокьякарти і його сім'ї. Побудували його в 1765 році спеціально найняті для цього португальські архітектори з Батавії (яка стала потім столицею Індонезії - Джакартою). Легенда свідчить, що після закінчення будівництва султан наказав стратити нещасних зодчих, щоб вони не змогли повторити будівництво цього шедевру де-ін-де.

На жаль, у наш час велика частина Водного палацу лежить в руїнах - будівлі сильно постраждали під час воєн султанату з голландцями, а регулярні в цих краях землетруси довершили справу. Але навіть кілька відновлених альтанок, басейнів і ставків в оточенні тропічної зелені виглядають дивовижно. Вхід: $1.

Королівський палац

Джокьякарта ще зовсім недавно була столицею могутнього султанату. Під час його розквіту в XVIII столітті в серці міста збудували помпезний Королівський палац, або Кратон. Усередині великого комплексу, крім королівського сімейства, жили ще 25 тисяч наближених і слуг, що пояснює структуру цього "міста в місті", яке складається з безлічі корпусів і павільйонів, прикрашених химерної різьбленням і скульптурами в яванском стилі.

У наш час значна частина колишнього палацу відведена під музей, в якому можна побачити колекцію подарунків від європейських монарших будинків, антикварні музичні інструменти та архівні фотографії. Вхід: $1,5.

Боробудур

Буддійський комплекс Боробудур можна вважати справжнім чудом світу. Він відповідає цьому званню за всіма критеріями: розмаху, красі, грандіозності і мальовничості. Зведений 1200 років тому, Боробудур пережив виверження сусіднього вулкану Мерапі, зміни політичного курсу та віросповідання на Яві і примудрився зберегтися в прекрасному вигляді навіть після навали мисливців за скарбами. Цю грандіозну споруду під шарами вулканічного попелу знайшли англійці аж у 1815 році. Працює з 6:00 до 17:00. Вхід: $15.

Храмовий комплекс Прамбанан

Схожий на скупчення гігантських термітників комплекс - головний пам'ятник індуїстського спадщини на Яві. Як і його буддистський побратим Боробудур, Прамбанан був виявлений років 200 тому європейцями і відновлений ними. Але він виявився менш щасливим, ніж сусід. Потужний землетрус 2006 року в черговий раз похитнув його пишноту. Зараз комплекс відновлюється, а вцілілі храми вражають - руїни надають цьому місцю драматичності. Храми Прамбанан розкидані в радіусі декількох кілометрів один від одного, тож зручніше досліджувати руїни на орендованому мотобайку. Працює з 6:00 до 18:00. Вхід: $10.

Вулкан Бромо

Найдоступніший з яванських діючих вулканів - Бромо - стоїть на території величезного парку Bromo Tengger Semeru National Park, куди входить ще кілька інших вулканів. Бромо з характером - він може мирно "сопіти", запрошуючи зазирнути у своє жерло, а може і обдати глядача смердючою сірчаним парою. Вид на Бром і його сусіда Семеру - без перебільшення один з найбільш захоплюючих у світі. Чого варте одне Лавове море, що оточує цей вулкан, і молочного кольору хмари, які вкривають долину. Вхід: $5.

Зелений каньйон

Вражаюча природна пам'ятка знаходиться за 30 кілометрах від пляжного курорту Пангандаран: річка "прорубала" собі шлях через джунглі і скелі. Головні транспортні засоби тут - індонезійські човни, на яких можна проплисти уздовж ущелин і стін каньйону з порослими сталактитами склепінням.

Плато Іджен

Плато Иджен - це килими кавових плантацій, серед яких розкидані індонезійські села і здіймаються гірські піки. Основна мета всіх відвідувачів плато - Кавах Иджен (Kawah Ijen), кратер вулкана Иджен і бірюзово-зелене озеро всередині нього. Підйом на вулкан займає близько півтори години, після цього можна спуститися в сам кратер. Проте, спуск (а також підйом назад) не буде простим: озеро виділяє сірчані пари, тому там важко дихати. Варто візяти з собою хустку, щоб прикрити обличчя.

Острови Карімунджава

27 обрамлених рифами островів, білосніжні пляжі, незаймана природа - сюди важко дістатися, туристів майже немає, основні гості - дайвери і багаті індонезійці. Головний острів архіпелагу (і за сумісництвом - національного парку) носить назву Карімунджава, як і місто на ньому. Тут розташована велика частина готелів, проте за кращими пляжами і коралами потрібно плисти в море на катері (за $ 40 можна орендувати човен на цілий день, щоб відвідати безліч безлюдних і часто незаселених острівців). Дістатися сюди можна поромами з Семаранга і Джепара (час у дорозі - 3-5 годин), або літаком приватної авіакомпанії Kura Kura Aviation.

Острів Балі

На відміну від мусульманської Індонезії - Балі - індуїстський острів. Тут весь час проходять яскраві релігійні свята та церемонії кремації, відбуваються пожертви духам, саме на Балі добувають каву з фекалій тваринки лювака. Крім того, Балі - райський острів для всіх любителів серфінгу, дайвінгу, поціновувачі СПА-курортів тощо.

Найголовніші курорти: Кута, Нуса-Дуа, Танджунг-Беноа, Джимбаран, Санур, Гілі та інші.

Кута

Невелике рибальське селище на південному узбережжі Балі стло відомим у 80-х. Місцевий п'ятикілометровий пляж з чистого золотистого піску не міг залишити байдужими європейських бекпекерів, які відразу поставили Куту в один ряд з індійським Гоа. Після цього в Куту потягнулися і серфери з Австралії: місцеві хвилі здалися їм більшими та кращими, ніж удома. 

Кута - тусовочне місце, куди приїздять люди з усіх куточків світу. Життя кипить на тутешніх вулицях цілодобово, клуби закриваються під ранок, і від стійок барів туристи з дошкою під пахвою відразу йдуть на пляжі. Тут все так чи інакше крутиться навколо серфінгу, а на пляжах працює безліч серф-шкіл.

Храм Танах Лот

За 20 кілометрів від Кути знаходиться храм, що за примхою природи стоїть на скелі в океані. Він разом з іншими, збудованими вздовж узбережжя острова, охороняє Балі від злих демонів океану. Храм відноситься до числа найбільш священних, і вхід всередину дозволений тільки індуїстам, але подивитися на нього зовні можуть і туристи. Коли Танах Лот будували в XV столітті, тут була суша. Потім округа скелі поглинув океан, і тепер підійти до храму пішки можна тільки під час відливу. Щоб уникнути руйнування, скелю зміцнили і "наростили" необхідну кількість штучних скель і каменів.

Храм Улун-Далу

 

Храм Улун-Дану - головний водний храм острова - для жителів Балі має настільки сакральне значення, що його помістили на купюру у 50 тисяч рупій. Храм стоїть на воді в озері Братан, недалеко від берега і схожий на невеликий будиночок з дахом в 11 ярусів. Місце святе і іноземців сюди не пускають. Але балійци розбили поруч парк, де можна відпочити, відкрили сувенірні лавки і кафе, на озері організували прокат човнів і катамаранів.

Водоспад Гіт-Гіт

Один з найвищих і найбільш повноводних водоспадів на Балі - Гіт-Гіт - знаходиться на гірській дорозі неподалік від "північної столиці" острова - Сінгараджа. Чиста гірська річка падає зі скельного уступу висотою більше сорока метрів. Внизу крижана вода стікає в басейн, в якому можна скупатися. Щоб потрапити до водоспаду, потрібно пройти близько півкілометра по вузькій і слизькій стежці. Доїхати до Гіт-Гіта можна самостійно на байку, авто, або ж у складі однієї з екскурсій по півночі Балі.

Острів Суматра

Дика, неприборкана, велетенська Суматра - це місце, де лісів поки ще більше, ніж бетонних конструкцій, а волохатого орангутанга зустріти простіше, ніж цивілізовану людину. Сюди їдуть не за комфортом, а за справжньою пригодою з великої літери. Тому й розваги тут відповідні: годівля орангутанів, трекінг в джунглях або купання у вулканічному озері. А ще Суматра знаменита своїми комахами: гігантськими жуками, павуками та метеликами. Можна легко в цьому переконатися, якщо заглибитися в ліс всього лише на пару кроків.

Буккітінгі

У цей містечко (одне з перших голландських поселень на Суматрі) варто приїхати заради прогулянки по величезному продовольчому ринку (працює по середах і суботах) та знайомства з культурою народу мінангкабау. Тут же, в Букіттінгі, можна подивитися на каньйон і прогулятися по тунелях, побудованим японцями в часи Другої світової війни. А також знайти собі гіда для походу до сусідніх вулканів.

Озеро Тоба

Озеро Тоба вражає своїми масштабами - воно займає площу в 1700 квадратних кілометрів. Вважається найбільшим вулканічним озером і найбільшою кальдеро у світі, утвореної надпотужним виверженням вулкана десятки тисячі років тому. На озері Тоба знаходиться острів Самосір (такі розміри має Сінгапур). Туристи селяться на його крихітному півострівці Тук-Тук. Ціни кімнат від $2. Дістатися до Самосіру можна на човні з прибережного містечка Парапат (менше долара в один кінець). До Парапату ходять автобуси з міста Медан (близько п'яти годин).

Вулкан Каракатау

Відомий на весь світ вулкан Кракатау розташований між островами Суматра і Ява. Його виверження, яке відбулося в 1883 році, зруйнувало острів, на якому він перебував, а підняті вибухом цунамі змили в океан близько 300 міст і стали причиною смерті понад 40 000 людей. Тепер на його місці ви знайдете три окремих острови, між якими утворився новий вулкан - Анак Кракатау (Anak Krakatoa), у перекладі - "Дитя Кракатау". Побачити залишки гіганта і молодий вулкан можна, допливши до них на катері. На Суматрі більшість човнів відпливають з порту Каліанда (Kalianda).

Острів Комодо

В існування цих чудовиськ на Заході довго не вірили - доки на початку минулого століття голландські натуралісти не привезли шкури двох убитих варанів з острова Комодо. Гігантські ящери досягають у довжину трьох метрів, важать під центнер і харчуються падаллю - оленями та дикими кабанами. Зазвичай, варани неквапливо бродять поруч з туристами і частенько зазирають на таборові кухні.

Потрапити на "драконячі" острови можна кількома способами. З Балі і Ломбока літають регулярні рейси місцевих авіакомпаній Merpati, Lion Air, Batavia Air і Indonesia Air Transport. Прилітають вони в місто Лабуан-Баджо, на острові Флорес, а звідти ходять човни. Вартість авіаквитка варіюється в межах $100. Другий варіант - 3-денний тур на Комодо з Ломбока або Гілі Траванган. Вартість морської подорожі - близько $30. Під час сезону дощів (листопад-лютий) тури можуть скасовуватися через штормових попереджень. Третій варіант: подорож по всіх островах на мотобайку.

Як пересуватися по Індонезії

Самий логічний і дешевий вид транспорту по островах - пором. Переправа коштує недорого (наприклад, 50 км з Балі на острів Ломбок - всього $5). В дорозі завжди знайдеться розвага з місцевим колоритом, на кшталт риболовлі тунця прямо з борту порома. На віддалені острови краще летіти літаком: найбільший в Азії бюджетний авіаперевізник - Air Asia - розвиває і ці напрямки.

Ще один варіант переміщення по островах, - орендований моторолер. Його можна затягувати з собою на пором, а опісля продовжувати подорож. Прокат байка з автоматичною коробкою передач коштує від $5 на день, на місяць можна домовитися за $60.

Для того, щоб взяти в оренду авто, необхідні водійські права. Ціна добової оренди автомобіля - від 30$. Вартість бензину не включена в рахунок.

Правила дорожнього руху

Рух в Індонезії лівосторонній. Індонезія нічим не відрізняється від більшості азійських країн, на дорогах яких панує хаос і сумбур. Особливо складною є ситуація на острові Балі, кількість транспорту на місцевих дорогах просто вражає. Крім автомобілів, значну частину трафіку складають мотоцикли і мопеди, а також тук-туки та інші екзотичні транспортні засоби.

По території населених пунктів дозволено рухатися зі швидкістю 30-40 км/год, а на заміських трасах максимально допустима швидкість складає 70 км/ год. На деяких автомагістралях можна їхати зі швидкістю до 100 км/год.

Незалежно від часу доби і погодних умов автомобілісти повинні їздити з увімкненими фарами ближнього світла, штраф за порушення цього правила становить 100 тисяч рупій.

Під час керування транспортним засобом водій не повинен відволікатися. Тож за розмову по мобільному телефону можна отримати штраф 750 тисяч рупій.

Великі штрафи передбачені також за відсутність бічних дзеркал і поламані фари ближнього світла. Під час повороту обов'язково потрібно супроводжувати маневр відповідним світловим сигналом. За всі вищезазначені порушення передбачено штраф у розмірі 250 тисяч рупій.

Незважаючи на значні розміри штрафів, місцеві жителі порушують усі можливі правила під час руху.

Важливо знати

Індонезія - мусульманська країна, і тому слід дотримуватися таких правил: не можна носити занадто короткі шорти і спідниці, засмагати без верхньої частини купальника, в державних установах і мечетях одяг має прикривати коліна.

В Індонезії не можна показувати на когось пальцем. Суворо заборонено торкатися голови індонезійця. Слід уникати проявів ніжності на людях, не можна класти ногу на ногу, виставивши ногу в чиюсь сторону, говорити про політику, кричати та сердитися на публіці.

Не варто їсти лівою рукою - вона вважається нечистою. 

В Індонезії не прийнято давати чайові - непогана нагода трохи зекономити. 

У жодному разі не варто вживати і тим більше поширювати в Індонезії наркотики, навіть легкі. Покарання - смертна кара!

Воду для пиття слід купувати в магазинах. Митися і чистити зуби можна водопровідною водою.

Потрібно знати про наявність діючих вулканів. У західній частині острова Ява, на островах Борнео і Суматра можна зустріти тигрів і диких буйволів. Будьте уважні та обережні під час своїх мандрів.

 

Болгарія завжди була головним курортом Чорного моря. При "живому" Радянському Союзі саме у Болгарії засмагали більшість жителів країн європейського соцтабору і партійні лідери 15 союзних республік. Зараз Болгарія є членом Європейського союзу, хоч і не входить до числа країн "шенгенської зони" і переживає епоху розвитку Чорноморської Рив'єри. З ЄС на курорти Болгарії ллються щедрі фінансові потоки, будуються нові готелі та розважальні комплекси, доглядаються пляжі. А рівень обслуговування тут зовсім не поступаються європейському. У Болгарії є безліч барів, ресторанів, нічних клубів та інших розваг та можливостей.

Найпопулярніші курорти північного узбережжя Болгарії - це Рив'єра, Золоті піски, Албена та Сонячний день. Південне узбережжя відоме комплексами Сонячний берег, Дюни і невеликими приморськими містами: Созополь, Помор'я, Несеб тощо.

Є у цій країні і свої гірські системи - Піра, Рілин та Родопські гори, які взимку перетворюються на гірськолижні центри - хай і не такі мальовничі, як Альпи, але значно дешевші.

Болгарія - православна християнська країна з багатою історією, тож тут збереглася великуа кількість старовинних монастирів та храмів.

Коли найкраще їхати

У Болгарії є два туристичних сезони: літній пляжний - з кінця травня до початку жовтня та зимовий гірськолижний - з грудня по березень. Середня температура в січні від +2 до-2^оC, липня - до +25^оC.

 

Національна кухня

У більшості болгарських страв не обійшлося без турецького впливу - вони схожі і на звук і на смак, одних тільки варіацій люля-кебабів назбирається кілька десятків. Обов'язково варто скуштувати: таратор - найвідоміший болгарський суп, який готують з кефіру, свіжих огірків, кропу, грецьких горіхів та часника; каварму - запечену в глиняному горщику яловичину або свинину з солодким перцем, грибами, помідорами, часником і склянкою червоного сухого вина; кебапчату - котлети на паличці з мілко нарубленої свинини; шопський салат - помідори та болгарських перець з олією, до яких можуть додавати огірки, цибулю,бринзу.

Жодне застілля у Болгарії не обходиться без ракії - місцевого фруктового самогону, який женуть з винограду, абрикосів, персиків, сливок тощо.

Традиції

Болгари дуже доброзичливі, привітні, гостинні. До того ж близькість мови і віросповідання болгар і українців допомагають краще розуміти один одного. Болгари є добрими не лише з друзями та знайомими, але і з випадковими людьми. Цікавою особливістю невербального спілкування болгар є те, як вони показують жестами "так" і "ні" - абсолютно протилежно до того, як ми звикли. 

Болгарський національний традиційний одяг є дуже барвистим і різноманітним і служить для випадків, коли потрібно підкреслити національний характер торжества або події або ж національний склад учасників якогось заходу. Народні свята і гуляння обов'язково включають в себе народні танці в національних костюмах.

Народна творчість досі є дуже популярно в Болгарії як серед сільських жителів, так і серед городян. Більш за все це відноситься до пісень і танців. Танцюють на вулицях міст і сіл під час свят, на весіллях, в ресторанах. 

Урочистості в Болгарії традиційно влаштовуються на природі. Святковий "стіл" розташовується на розстелених барвистих тканинах, до нього подають барана, засмаженого на рожні, після столу - змагання з боротьби з призом - живим бараном, а з настанням темряви - багаття і пісні до ранку. 

Болгари дуже цінують почуття гумору, самокритичного підходу до національних рис характеру, до особистих недоліків. Особливо прославилися цим жителі міста Габрово, які завдяки анекдотам, здобули широку популярність.

Найцікавіші свята та події

Свято нестінарів (Ходіння по розпеченому вугіллю)

21 травня

Фото: www.forum-grad.ru

На честь Дня Святих Костянтина та Єлени у невеличкому селі Болгари на південному заході країни проходить дивовижний обряд місцевої секти нестинарів. Після заходу сонця члени релігійної громади насипають з розпеченого вугілля майданчик діаметром 3 метри, та ходять босоніж по вугіллю з іконами в руках. Нестінари стверджують, що у такі миті в них пробуджуються надприродні здібності.

День народних будителів

1 листопада

День пам'яті усіх просвітителів та революціонерів. Саме вони активно відроджували та зберігали болгарську культуру, доки вона знаходилася під владою Османської імперії. Завдяки цим людям - зазвичай, простим вчителям, священникам тощо - з середин и ХІХ ст в Болгарії почали розвиватися література, наука, театральне мистецтво. У цей день по всій країні проходять концерти і виступи народних колективів, а також покладаються квіти до пам'ятників будителів і відбуваються святкові паради.

Місця, які варто побачити

Cофія

Одне з найстаріших міст Європи - Софія - має вік понад 3 тисячі років, просто пам'яток у столиці Болгарії збереглося дуже мало. А колись імператор Костянтин - той самий, котрий проголосив християнство офіційною релігією Римської імперії, називав Сердику (старовинна назва Софії) - "своїм Римом" і збирався перенести сюди столицю. 

Зараз Софія - такий собі пам'ятник росії - більшість центральних вулиць, площ, пам'ятників та храмів міста названі в її честь, у подяку за звільнення Болгарії з-під влади Османської імперії у ході російсько-турецької війни.

Варто побачити: собор Св. Георгія, руїни собору Св. Софії, собор Олександра Невського, поставлений на честь 200 000 російських солдат, полеглих у боротьбі за звільнення Болгарії від турецького панування та мечеть Буюл Джамія XV століття. 

Церква Святої Софії

Цю церкву можна вважати головним храмом столиці Болгарії, адже саме завдяки їй Софія отримала своє їм'я, а збудували її за наказом імператора Костянтина Великого. Храм будували майже одночасно з стамбульською Айя-Софія.

Банк'я

Один з найпопулярніших курортів Болгарії знаходиться всього за 17 км від столиці, посеред залісненої долини, мальовничих гір та цілющих гарячих джерел. Тут знаходиться багато оздоровчих центрів, де лікують серцево-судинні захворювання та проблемну шкіру. Є тут і велика різноманітних спа-курортів.

Болгарська Рив'єра

Раніше її називали "Червоною", проте віднедавна європейці зрозуміли, що пляжі тут не гірші, ніж в Туреччині або Єгипті, а от ціни - значно нижчі.

 

Балчик

Плануючи тижневу поїздку в Балчик, ви ризикуєте не знайти часу для класичного "тюленячого відпочинку", який складається з розслабленого пересування в трикутнику "готель-пляж - найближчий бар". Огляд однієї лише резиденції румунської королеви Марії заслуговує майже цілого дня, не кажучи вже про іншиі архітектурні шедеври та історичні пам'ятки, які категорично потрібно бачити. А ще - ресторани, яхт-клуб, поле для гольфу ... Балчик - це місто, куди варто їхати надовго. Хоча б на пару тижнів.

 

Золоті піски

У статусі курорту це місце перебуває трохи більше половини століття. За цей час Золоті піски стали справжньою туристичною Меккою для жителів Росії, Німеччини і країн Східної Європи, які бажають відпочити з користю і при цьому не розоритися. Оздоровчих центрів та розваг тут дуже багато. Для тих, кому спа-процедури здаються занадто дорогим задоволенням, особливо привабливим буде те, що в місцевих відкритих мінеральних басейнах можна купатися абсолютно безкоштовно.

 

Варна

У радянські роки цей курорт був мрією дорослих та дітей. І якщо раптом таланило опинитися по той бік Чорного моря, в гостинній Варні не соромилися розважатися по повній програмі. Сьогодні Варна з її численними курортами і піщаними пляжами стала гідною альтернативою неспокійному Шарм-ель-шейху і не менш метушливій Анталії. Тут і сервіс якийсь звичніший, і мову зрозуміліша, і піщані пляжі без екзотичних мешканців. Такий собі "закордон", тільки свій, рідний. До того ж, з аеропорту Варни зручно роз'їжджатися по сусідніх курортах, наприклад у Балчик чи в Золоті піски.

 

Албена

Курортний комплекс Албена розташований в 40 км. від Аеропорту м. Варна. Прекрасні природні умови, м'який морський клімат, ласкаве тепле море з рівним піщаним дном і семикілометрова пляжна смуга з дрібним піском. Між готелями, центром курорту і пляжем постійно курсують міні-потяги. Особлива увага на курорті приділяється дітям.

 

Сонячний берег

Найбільш широка смуга пляжів, найчистіше море, бурхливе нічне життя - усе це має наймолодший і найбільший болгарському курорті. Сонячний берег ще й парадоксальний: чим ближче готель до моря, тим дешевше проживання. Це пояснюється не альтруїзмом власників: вся перша лінія була забудована ще в комуністичні часи, а рівень сервісу в перших готелях з того часу не зазнав кардинальних змін. Проте, тих, хто їде на Сонячний берег за синім морем, золотим піском і різнокольоровими вогнями дискотек, відсутність червоної ікри на шведському столі і джакузі в номері не дуже засмутить.

 

Святий Влас

Святий Влас - це один з наймолодших і найменших курортів Болгарії, який швидко розвивається. Він знаходиться всього за 6 кілометрах від найбільшого курорту Болгарії - Сонячного Берега. Але, на відміну від цього курорту тут ще небагатолюдно і тихо. З узбережжя Святого Власа відкривається гарний краєвид на древнє місто Несебр. Неподалік від курорту закінчується один з гірських хребтів Болгарії, завдяки чому гірське повітря змішується з морським і в результаті виходить коктейль, корисний для лікування легеневих захворювань.

Несебр

Сьогоднішній старий Несебр - це уламок стародавнього міста за півкілометра від берега. А ще - приклад дива. Кілька століть тому він пішов під воду, на місці залишився лише клаптик землі 850 на 300 метрів, де зібрані всі міські храми - 40 штук. "Підводний Несебр" добре видно з катера в гарну погоду. У старому Несебрі можна пожити в приватному секторі. Там на дахах повно гнізд чайок, які часто нестямно кричать. Старе місто органічно перетікає в нову частину, де в літній сезон заповнені всі до одного готелі, а на терасах ресторанів майже немає вільних місць.

Поморіє

Поморіє - один з тих рідкісних міст узбережжя, які не варто розглядати в першу чергу як морські курорти. Сюди їдуть не за пляжами і морськими хвилями, а за лікувальними солями і грязями Поморійского озера, ароматними винами з місцевих виноградників і душевним спокоєм. Пам'яток тут не так багато, проте влітку майже щотижня проводяться різні культурні заходи на кшталт вечорів поезії, концертів і театральних постановок.

Бургас

Спочатку це було маленьке поселення навколо фортеці (Піргос) у чорноморській бухті. Але тут поруч проходили важливі торгівельні шляхи і воно перетворилося на велике, за болгарським мірками, місто і головний порт Болгарії. Проте, Бургас зумів, не відстаючи від часу, зберегти неповторну чарівність старовини. Крім моря, сонця і багатої історії він може похвалитися неповторними природними багатствами - лісами і озерами. Бургаської аеропорт, другий найбільший в країні після Софійського, приймає майже два мільйони пасажирів на рік, значна частина з яких - туристи, які залишаються в самому місті або їдуть далі в Созополь, Несебр, Сонячний берег і так далі.

Дюни

Курорт Дюни розташований на півдні Болгарського узбережжя на природному піщаному пляжі завдовжки 4,5 км. Він отримав своє ім'я завдяки мальовничим дюнам, які прикрашають морське узбережжя. Пісок тут дрібний і золотистий, море тут спокійне, дно піщане, а глибина моря плавно і поступово збільшується. 

Созополь

Невеличке містечко, на місці якогось колись знаходилася грецька колонія Аполлонія. Созополь розташувався на невеличкому і мальовничому півострові і відомий традиційною болгарською архітектурую - перші поверхи будинків зроблені з каменю, а другі - дерев'яні. Попри значну кількість туристів влітку, Созополь залишається досить тихим і затишним місцем.

Бансько

Найпопулярніший болгарський гірськолижний курорт, який часто називають Болгарськими Альпами. Проте, популярність має інший бік медалі - завдяки їй, кататися на лижах у Бансько хоч і можна аж до травня, але доведеться витратитися.

Боровець

Це старовинне містечко в горах є, водночас, і одним з кращих гірськолижних курортів Болгарії, а також - найромантичнішим. Адже навколо - старовинні кам'яні будівлі з камінами та пічками, кованими ґратами на вікнах, оточені столітніми соснами під сніговими шапками (взимку). Кататися можна з листопада по квітень.

Рильський монастир

Головне православне місце паломництва на Балканах - Рильський монастир - було застовано у Х ст. Паломники приходять аби вклонитися мощам Св. Івана Рильського - найбільш шанованого у Болрагії. На території монастиря є спеціальні гостьові кімнати, де можна заночувати.

Як пересуватися Болгарією

Автобуси і маршрутні таксі - основний транспорт на морських курортах вони мають зручний розклад та дешеві квитки.

У численних прокатних конторах можна орендувати авто. Проте, у Болгарії існує певна проблема з паркуванням на популярних курортах - спритні місцеві ділки вимагають таксу за стоянку в будь-якому місці узбережжя, інакше погрожують викликати евакуатор. У всіх інших частинах країни паркувальних бандитів немає.

Правила дорожнього руху

Рух правосторонній. Проїзд дорогами Болгарії платний - необхідно купувати так звану віньєтку. Вартість поїзду залежить від тривалості і категорії, наприклад, для автомобілів вагою до 3,5 т - віньєтка коштує €5 - на 7 днів, €13 - на місяць і €34 - на рік. Мотоцикли від плати за проїзд по дорогах звільнені.

Віньєтку можна придбати у спеціальних пунктах продажу, відмічених написом "ROAD CHARGING POINT" на прикордонних контрольно-пропускних пунктах, які працюють 24 години на добу.

Обмеження швидкості: в населенних пунктах - до 50 км/год, за межами населених пунктів - до 90 км/год, на автомобільних шляхах - до 120 км/год, на автобанах - до 140 км/год.

Мінімальна швидкість на автобані - 50 км/год.

У Болгарії передбачені великі штрафи за проїзд у нетверезому стані, а за значний рівень алкоголю або повторне притягнення до відповідальності з тієї ж причини передбачене навіть покарання у вигляді позбавлення волі строком до 1 року.

Ближнє світло є обов'язковим 24 години на добу упродовж всього року. Штраф - 20 BGN.

Використання ременів безпеки є обов'язковим як для передніх, так і для задніх пасажирів. Штраф - 50 BGN.

У разі порушення ПДР, скоєного іноземним водієм, складається акт про порушення і виписується квитанція, яку необхідно сплатити у найближчому банківському відділенні.

У авто обов'язково необхідно мати: вогнегасник, аптечку, знак аварійної зупинки та світловідбивальну жилетку. Штраф - від 50 BGN.

Митні правила

Іноземцям дозволяється ввозити до Болгарії без сплати мита 200 сигарет або 50 сигар, 1 літр міцних алкогольних напоїв або 2 літри вина, подарунки в розумній кількості. При виїзді з країни, цінні речі повинні бути внесені в декларацію. Іноземну валюту на суму менше 1000 доларів США можна вивозити без документів, суму від 1000 до 10000 доларів США необхідно внести у декларацію. Національну валюту вивозити забороняється.